"Великий день Европи"
НІЦЦА
Олег КОМАРЧУК
Завершився найдовший в історії Європейського союзу саміт. Під час останнього засідання, яке тривало 18 годин і завершилося вчора о 4.30 ранку за середньоєвропейським часом, лідери держав та урядів об’єднаної Європи підписали угоду, яка відкриває двері для розширення ЄС на Схід.
Найважливішим питанням саміту в Ніцці був майбутній розподіл голосів у Раді міністрів ЄС. Запропонована французами (які нині головують у ЄС) схема була розрахована насамперед на те, щоб заспокоїти невеликі держави-члени організації, які бояться, що після розширення ЄС на Схід, а відтак приєднання більших за населенням держав, їхній вплив зникне. Компроміс полягав у збільшенні долі голосів малих держав за рахунок скорочення кількості голосів більших держав. Однак представникам Бельгії не сподобалося, що сусідня Голландія матиме на один голос більше. Неприйнятним видалось і те, що країни “бенелюксу” разом матимуть стільки голосів, скільки одна з найбільших країн Євросоюзу. Власне через спротив бельгійців, які наклали вето на план розподілу голосів у керівних органах ЄС, заключне засідання саміту, що розпочався ще минулої середи, затягнулося на 18 годин. Спочатку протестували проти плану французів і португальці, однак згодом вирішили з ним погодитись.
Дуже пильно за європейськими переговорами стежили і країни-кандидати, оскільки вони також розраховували на свою частку голосів в організації.
Підняли паніку представники Польщі, коли побачили, що, за першою пропозицією, їхня країна дістала б у майбутньому 26 голосів, тоді як Іспанія, яка має приблизно таку ж кількість населення, – 28 голосів. Зрештою, все вляглось – і обидві країни отримали по 27 голосів.
Загалом план, запропонований президентом Франції Жаком Шираком, передбачає прийняття рішень на основі принципу подвійної більшості. Тобто будуть враховуватися і голоси країн-членів організації, і відсоток від населення країн ЄС. Згідно з другим принципом, спочатку рішення мало вважатися прийнятим, коли за нього проголосували держави, в яких проживає щонайменше 62% населення ЄС, однак після втручання невеликих держав планку було піднято на “висоту” 74,6%. Розподіл у Раді міністрів ЄС має бути таким: Німеччина, Франція, Великобританія та Італія – по 29 голосів, Іспанія – 27, Голландія – 13, Бельгія, Греція та Португалія – по 12, Швеція та Австрія – по 10, Данія, Ірландія та Фінляндія – по 7, Люксембург – 4 голоси; серед країн-кандидатів у майбутньому найбільше матиме Польща – 27 голосів, далі Румунія – 14, Чехія та Угорщина – по 12, Болгарія – 10, Словаччина та Литва – по 7, Латвія, Естонія та Словенія – по 4, Мальта – 3 голоси (а про Туреччину представники ЄС чомусь “забули”).
Щоправда, не всі залишилися задоволеними результатами саміту до кінця. Так, федеральний канцлер Німеччини Гергард Шрьодер сказав, що його країна очікувала чогось більшого. Однак більшість учасників, виснажених фінальним засіданням, перебуває нині у стані ейфорії, яку найкраще характеризують слова шведського прем’єра Горана Перссона: “Це великий день для Європи – ми готові до розширення”.
|
|
