Крапка над Ї
ГЕОПОЛІТИКА
Однією з особливостей украЇнців, на мою думку, є постійне прагнення компромісу. Коли украЇнця змушують зробити вибір між одним і другим, він завжди обере інше – своє. Дехто це пояснює впертістю та самодостатністю націЇ, однак я схиляюся до думки, що це всього-на-всього – спроба помирити опонентів і зробити приємне і одному, і другому. Саме це й знайшло своє відображення в графічному еквіваленті. Усі ми знаємо вислів: час, мовляв, поставити крапку над “і”. Та немає проблем... Однак саме для цього схильні до компромісів люди і придумали букву “Ї”, яка може примирити дві сторони, адже місце для крапок знайдеться. Таким чином, і вовки ситі, і вівці цілі.
Отаке-от бажання опинитися посередині будь-якоЇ проблеми завжди влаштовувало украЇнця. “Він злодій? Зате сміється щиро!” “Погано виглядає? Зате душа в нього добра” – і так далі. Це прагнення і, що головне, вміння осягнути дві сторони однієЇ медалі одночасно завжди викликає в мене захоплення. Це й справді не кожному дано. Це викликає захоплення навіть тоді, коли стосується однієЇ людини, що ж тоді говорити про націю, яка володіє таким вмінням!
Будь-які розмови про вторинність украЇнськоЇ мови втрачають свій зміст, коли згадати, що ті ж росіяни послуговується тим самим прислів’ям про “точку над “і”, навіть не маючи в своєму арсеналі “могучего и сильного” цієЇ букви, яка повинна знайти остаточний варіант їх проблем чи споконвічних запитань. Відтак закиди про “малоросійський діалект” – не більше, ніж заздрість.
Та менше з тим. Друге, що мене вразило, – це просто прогресуючий фемінізм.
Скажімо, займенник ЇЇ. Дві букви – і чотири крапки! Про яке домінування чоловіків можна тут говорити? Три крапки, які завжди символізували недомовленість, неможливість описати те, що є насправді, – і крапка. Це не просто займенник, це символ. Символ жіночоЇ загадковості, простий до геніальності й водночас – ні з чим не співмірний у своЇй безмежності комплімент. Це геніальне до простоти відображення жіночоЇ логіки, про яку можна говорити безліч, писати – ще більше, і нічого не пояснити. Яку годі зрозуміти і виразити. Який, зрештою, “вІн” зможе перевершити “ЇЇ”? Простий і прямий чоловічий “вІн” – загадкову і неповторну “ЇЇ”?
Звідси, мабуть, і тягнеться постійне прагнення украЇнців до прекрасного, до одночасного пізнання вже не тільки двох боків медалі, але й значно більшого, усього того, що можна вмістити в отих дві, три і більше крапок, які нарешті треба поставити. Співоча і тужлива душа украЇнця – на вершині гори чи посеред степу, в придорожньому шинку чи в офісі з євроремонтом – нікуди не зможе дітися від усвідомлення всієЇ багатогранності світу, і через те складає вірші, співає, малює і промовляє про сенс життя: на городі бузина, а в Києві дядько. І чийсь одновекторний погляд дивується нелогічності цього постулату.
Хоча варто задуматися над тим, чому наша столиця, яка повинна чітко керувати життям всієї країни, називається КиЇв, задуматися над тим, чому інколи права рука не знає, що робить ліва і навпаки, чому одному прощається все, а інший, що б він не зробив, завжди буде невісткою, чому любов до влади неможливо пояснити – і як можна кохати двох жінок одночасно (відповівши на питання, кого ти кохаєш – ЇЇЇЇ – !!!!!!!!)
Усе це, зрештою, недолуга спроба псевдонауково, нелогічно і барвисто пояснити речі, на які ніколи не буде відповіді. Усе це – просто спроба втекти від запропонованого кимось вибору і зробити все по-своєму, задовольнивши всіх і себе, це спроба врахувати зауваження всіх і залишитися собою. І не забути ЇЇ.
Сергій СМІРНОВ
|
|
