Імпреза з нагоди "Імпрези травневої зливи"
Для кожного поета вихід першої збірки – це незабутнє пережиття. А коли поет – ще майже дитина, хоч і з дорослими думками, – ця перша ластівка приносить на своїх крильцятах стільки радості, що дорослим її й не збагнути – буденні проблеми закривають ті безхмарні горизонти “сонячних зайчиків”, першого трепетного кохання, першого усвідомлення себе і першого смутку, який начебто нізвідки узявся. Минуть роки – і Ярина Матвіїв, учениця 11-го класу СШ №58, мабуть, писатиме дорослі вірші, видаватиме інші книги, та ця, перша, щоразу пробуджуватиме хвилюючі спогади. А зараз – після виходу у світ її збірки поезій “Імпреза травневої зливи” – Ярина ділиться своїми віршами, тобто своїми думками і почуттями, з ровесниками. Вони для неї і критики, і шанувальники. Хоча не можна обминути увагою і дорослих – без них не було б і книги, і ще однієї імпрези – з нагоди “Імпрези травневої зливи”.
28 листопада у школі №58 відбулася справжня презентація. Справжня – бо була і преса, і телебачення, і поважні гості, – але й особлива, бо основними її учасниками були самі школярі, однокласники Ярини, друзі, юні літератори з обласної літературної студії “Джерельце”, до котрої належить Ярина (звичайно, разом з навчителькою Марією Людкевич, яка виступила редактором “Імпрези травневої зливи”). Кожен із них промовляв своє слово до Ярини і читав її вірш, аргументуючи свій вибір. Дорослі також не залишалися без слова і цитували ті рядочки Яринчиної поезії, які їх особливо вразили. “Її ж вогонь уб’є саму її”, – зацитувала рядок із вірша про свічку директор Стефанія Тадеївна. Так, дівчинка глибоко прозирнула у вогонь самопосвяти. Але її поетичний вогник лише розгорається. І чудово, що дорослі допомагають його оберігати.
Збірка Ярини Матвіїв “Імпреза травневої зливи” – це вірші, писані упродовж кількох років. Тому в ній помітний професійний ріст – від по-дитячому наївних рядочків до тихого одкровення:
Затихають різдвяні дзвони –
Перегомін чужих епох.
Відспіває свої канони
Вже народжений в яслах Бог.
|
|