Квіти поезії Ігоря Калинця
Це той навдивовижу рідкісний випадок, коли до появи книжки спричинився... Читач. Хоч, ясна річ, і без Автора збірка вибраних поезій під назвою “Ці квіти нестерпні” не могла постати. Але так уже трапилося, що написані для цілком інших книжок поетичні рядки абсолютно логічно уклалися у своєрідні “китиці” й “жмутки” під однією обкладинкою, в оформленні якої київське видаництво “Факт” використало репродукцію картини Анрі Матісса “Букет квітів у білій вазі”.
Як пояснює Ігор Калинець у передньому слові Автора “До милувальників квітів”: “Епіграф не видасться дивним, якщо Читач знатиме, що майже всі мої поезії про квіти написані далеко від України в 70-их роках: у пермських політичних таборах та забайкальському засланні (с.Ундіно-Посельє). Спонукало мене скомпонувати книжечку бажання покупців у львівській “Українській книгарні” придбати саме таку збірку, що сталося опісля кількох моїх театральних поетичних вечорів на тему квітів”.
Отже, в основу “Малого поетичного зільника”, що відзначається вишуканою архітектонічною побудовою, один із найвизначніших національних поетів сьогодення Ігор Калинець поклав “жмутки з різних піль”, поєднавши філософсько-поетичні медитації, елегії, казки, містерії, молитви, темою яких виступають то непримітні польові, то вишукано екзотичні квіти. “Тернові терцини” тут сусідують із циклом “Полум’яні посли”, що ним були листівки із зображенням троянд, адресовані Поетом жінкам-політв’язням.
| 
