"Високий Замок - 2000". Конспект мистецтвознавця
САЛОН
Наталка КОСМОЛІНСЬКА
1. Завершився.
2. Визначив переможців. Головну премію не присудили.
Перша премія – Світлана Ярич (Львів), Григорій Лоїк (Тернопіль), друга премія – Микола Дмітрух (Тернопіль), третя премія – Ігор Романко (Львів).
Лауреати: Іванка Войтович, Олександр Войтович (Львів), Зоряна Гарбар (Львів), Дмитро Горін (Львів), Роман Дмитрик, Марта Суханя (Львів), Едуард Іванюшенко (Львів), Ольга Коваль (Ужгород), Павло Ковач (Ужгород), Ольга Котова (Одеса), Анатолій Марчук (Київ), Євген Манишин (Львів), Микола Піпко (Львів), Роман Петрук (Львів), Анна Помикальська (Польща), Василь Федорук (Львів).
3. Довів, що може існувати на ентузіазмі. Але це існування все ще перебуває на грані виживання, тобто жорсткої боротьби за кожен ковток спонсорської копійки. Цього року генеральним донором стало львівське обласне відділення Аграрної партії, і в результаті ми отримали каталог виставки, де нарешті учасники представлені не тільки механічним переліком, а й проілюстровані кольоровими репродукціями.
4. Став міжнародним, як теоретично (за складом журі), так і практично (за представницькою участю), однак у міжнародних каталогах мистецьких імпрез цей статус ще не підтверджений. Тай, щоправда, перманентне залучення іноземних генів до нашої пробірки не встигло позначитись якісно на рівні виставки. Як, зрештою, і поодинокі вкраплення мистецтва з інших регіонів України. Їхні сигнальні імпульси, не підкріплені жодною інформацією про творчість художника, нічого не говорили пересічному глядачеві, абсолютно губились за творчою масою галичан і були зрозумілі хіба що тим історикам мистецтва, які все ще намагаються тримати руку на пульсі мистецького процесу України. Вузьке коло поінформованих залюбки розширило б сигнальну участь принаймні трьох художників: Андрія Ментуха (Польща), Вадима Петрова (Харків) та Володимира Лещенка (Дніпропетровськ) до розмірів персональної виставки. Потужно були представлені лише тернопільці, що черговий раз довело існування “львівської школи” малярства, мати якому Львівська ж Академія Мистецтв.
5. Поступово стає молодіжним. Молодь, насамперед студентську, цікавить будь-яка можливість “засвітитись”, в той час як “метри” працюють уже не за імідж, а за гроші. А що грошей “Високий Замок” не платить та іноземних поїздок переможцям, наразі, вже не влаштовує, то і представництво має відповідне.
6. Має всі умови для того, щоб стати самоокупним, якщо спробує відмовитись від стандартного механізму групової виставки і працювати в режимі шоу, салону-продажу, арт-консалтінгу...
7. Потенціал “Високого замку” залишається все ще нереалізованим.
|
|
