Республіканці творять коаліцію
Конфлікт у львівському осередку УРП наразі вичерпано, але боротьба за лідерство ще попереду
ПАРТАКТИВ
Дмитро ШУРХАЛО
Українська республіканська партія продовжує інтригувати любителів політики хитромудрістю й заплутаністю внутрішньопартійної ситуації та сміливістю політичних ініціатив. Левко Лук’яненко таки почав втілювати в життя свої обіцянки про створення широкої коаліції правих партій на зразок польської Унії виборчої “Солідарність”. На засіданні ради УРП, яке проходило у Києві 2-3 грудня, одним із головних питань було створення блоку правих сил для участі в наступних парламентських виборах.
За словами в. о. голови ЛОО УРП Степана Гринчишина, тими ж днями відбулася зустріч керівництва республіканської партії з лідерами партії “Собор” Анатолієм Матвієнком та Сергієм Головатим, Михайлом Сиротою (голова Трудової партії України), Юрієм Костенком (УНР), лідером однієї з християнсько-демократичних партій Дмитром Сергієнком, Славою Стецько (КУН), Юрієм Тимою (голова виконкому УНА-УНСО). Більшість із них заявили про серйозні намірі творення правого блоку, робоча назва якого – “Правиця”.
Головна ідея об’єднання – протидія олігархам. “Сирота заявив на зустрічі, що влада робить усе для того, аби у правих було три-чотири блоки: таким чином, ніхто не стане потужною силою”, – каже Гринчишин. Представники ПРП і Народного Руху, які також були присутні на зустрічі, декларували підтримку об’єднавчих процесів, але жодних конкретних пропозицій не висували.
Загалом, намітилося формування широкої коаліції навколо УРП, ба навіть злиття партій. За словами Степана Гринчишина, лідер “Собору” Матвієнко заявив, що готовий розпустити “Собор” і влитися в лави УРП, чим налякав по-пропрезидентському налаштовану частину УРП. У кожному разі, між Лук’яненком, Сиротою та Матвієнко існують цілковите порозуміння і довіра. На думку Гринчишина, попередній голова УРП Олександр Шандрюк відмовиться від задекларованих ним намірів створити альтернативну республіканську партію і піде працювати в апарат Ради національної безпеки і оборони.
Щодо внутрішнього конфлікту в партії, то після того, як на посаду голови УРП було обрано Левка Лук’яненка, внутрішньопартійна боротьба перейшла на периферію – в регіональні організації (і, зокрема, львівську). Рада УРП, яка відбулася 2-3 грудня у Києві, на певний час розв’язала внутрішню кризу у львівському партійному осередку. Рішенням Ради Степана Середу було знято з посади голови ЛОО УРП (за невиконання розпоряджень голови партії), а в. о. було призначено заступника голови ЛОО УРП Степана Гринчишина. Конференція щодо виборів нового голови ЛОО УРП має відбутися в січні наступного року.
Виконуючий обов’язки голови вважає, що за контроль над львівською обласною організацією (до речі, найбільшим республіканським партосередком) буде дуже серйозна боротьба. На його думку, якби вибори голови ЛОО УРП відбулися найближчим часом, то дотеперішній голова мав би реальні шанси перемогти. Адже Степан Середа організував львівську організацію на підтримку кандидатури Шандрюка. Тепер значна частина партійного активу “тримається” за Середу, бо боїться, що теперішнє партійне керівництво переслідуватиме їх за таку позицію на виборах голови. Але, згідно зі статутом, кандидатуру на голову обласної організації пропонує партійний лідер. Навряд чи Лук’яненко запропонує кандидатуру Середи. Утім, і сам Степан Середа довів, що вміє повернути внутрішньопартійну ситуацію на свою користь, тому його не можна скидати з рахунку остаточно.
Очевидно, Лук’яненко зобов’язаний тим людям, які допомогли йому перемогти на виборах партійного голови, тому він, поза сумнівом, пропонуватиме на посаду голови ЛОО УРП Олеся Лемішка, який очолював його обласний штаб щодо виборів голови партії. Але перемога Лемішка означатиме вихід з організації Середи з прихильниками (та й навіть не заангажованих у протистояння республіканців), бо Лемішкові закидають те, що в 1998 році він перейшов до Руху разом із пустомитівським осередком УРП. Крім того, він не дуже добре зарекомендував себе в описаній у попередніх числах “Поступу” боротьбі за партійний офіс. З іншого боку, перемога Середи або кандидата з його оточення законсервувала би конфлікт і з центром, і в самому середовищі львівських республіканців. Тому, окрім Лемішка, Лук’яненко, очевидно, пропонуватиме на посаду ще й низку авторитетних у львівській організації осіб. Ймовірним є висунення третьої особи, яка забезпечить компроміс і єдність партійних лав. Непогані шанси стати такою фігурою мають заступник голови ЛОО УРП Михайло Павлишин (відомий своєю боротьбою з російськомовною рекламою), а також інший заступник, керівник аналітичного центру, доцент НУ “Львівська політехніка” Левко Величко (має дуже добрі зв’язки в районних організаціях, які неодноразово об’їздив як лектор) і теперішній в. о. Степан Гринчишин. Зрештою, всі реальні претенденти представлені в оргкомітеті, який займатиметься підготовкою конференції.
|
|
