Куди прямуєш, Львове?
КОНЦЕПЦІЯ
Любов ВИТКОВИЧ
2 грудня Інститут розвитку Львова провів презентацію Концепції розвитку міста. “Поступ” уже писав про цю подію в попередньому числі. Дискусія, що розгорнулася під час обговорення Концепції, висвітлила чимало позитивного. Те, що учасники дискусії не залишилися байдужими, і те, що Концепція мала чималу кількість зауважень, свідчить про те, що сама постановка проблеми правильна. Нині є й інші проекти Концепції розвитку міста, але вони, на жаль, не стали предметом публічного обговорення у пресі. Приймати ж такий важливий для кожного львів’янина документ, не ознайомивши з ним самих мешканців міста – неприпустимо. І те, що представлена Концепція знайде чималу критику – нормально. Адже лише в дискусіях можливе вдосконалення. Нині пропонуємо вашій увазі роздуми однієї з учасниць обговорення Концепції.
Львів – це місто, в якому здійснюються мрії! Мрії про красу, про освіту, про роботу. Львів завжди вмів захопити собою, подарувати незабутні враження та відродитися чимось зовсім особливим у душі кожного, хто хоч раз побував тут. Недарма це місто віднесене до культурної спадщини ЮНЕСКО, тут зароджувалися паростки незалежності, Львів називають столицею Західної України, його поважають, ним пишаються.
Інститут розвитку міста розробив своє бачення майбутнього Львова. Та, на жаль, проект подає лише розуміння духовності, культури та покликання Львова. Але місто не може жити лише архітектурними пам’ятками та культурними традиціями, йому треба розвиватися та процвітати, самовідтворюватися, підтримувати чистоту, забезпечувати роботою львів’ян.
Будь-який проект розвитку міста повинен мати чітку структуру:
1) умови розвитку міста:
- забезпечення зайнятості;
- формування джерел фінансування;
- досконала побудова органів управління містом тощо;
2) духовність, культура й освіта;
3) економічний розвиток;
4) розвиток технологій;
5) безпека міста.
Ефективний розвиток неможливий без відповідного фінансування. У будь-якій країні, особливо в тій, яка має значну територію (територія України – одна з найбільших у Європі), є регіони, які мають географічні, соціальні, економічні особливості, що зумовлюють їхню відмінність і, відповідно, різне ставлення до них, з боку як іноземного, так і вітчизняного інвестора. Іноземні інвестиції – це працюючі підприємства, нові робочі місця, нова конкурентноздатна продукція, кошти в місцевому та державному бюджетах, фінансування за рахунок бюджету потреб міста тощо. У загальному рейтингу інвестиційної привабливості регіонів України Львівська область посідає четверте місце (після Київської, Дніпропетровської та Донецької), що є дуже високим показником. Інвестиційний клімат – це складне, комплексне політично-економічне явище, що складається з великої кількості компонентів (стан економічного розвитку регіону, розвиток інфраструктури, фінансової інфраструктури, розвиток трудових ресурсів, діяльність органів місцевої влади щодо приватного підприємництва тощо). Тому створення та підтримка сприятливого інвестиційного клімату – це одне з першочергових завдань регіону.
Бюджетні взаємовідносини – одна з небагатьох сфер, яку не зачепили радикальні реформи в Україні. Як і раніше, формування бюджетів усіх рівнів відбувається зверху донизу. Значна частина коштів має цільове призначення або ж витрачається поза бюджетом. Усе це підриває фінансову базу місцевого самоврядування, позбавляє органи місцевої влади можливості приймати ефективні рішення. Тому міжбюджетні стосунки щороку стають предметом конфліктів економічних інтересів регіонів, політичного протистояння в українському парламенті при затвердженні бюджету на черговий рік. Перегляд міжбюджетних відносин на найвищому рівні – єдиний вихід для покращення ефективного розвитку областей, Львівської зокрема.
На відміну від потужних індустріальних міст Східної України з величезними заводами та копальнями, Львів різко вирізняється “неділовим” стилем. Вузькі вулички зі старовинними будинками та деренчливими трамваями, з храмами, палацами, фортецями, відомими театрами та музеями. Львів, пронизаний історією та красою, як магніт, притягує мандрівців, тому одне з провідних місць у Концепції відведене і туризму, проте теорія – це основа, а практика – діло.
Для розвитку такої перспективної галузі у нас є всі передумови, однак для повної реалізації задуманого не вистачає якісних доріг, дешевих і комфортних готелів, забезпечення гарантованого водо-, газо-, електро-, теплопостачання, маркетингових служб, які би мали за мету максимально задовольнити потреби туристів і заохотити їх відвідати країну та місто ще не раз. Один турист, відпочиваючи, залишає щодня приблизно 35 доларів. Лише 100 туристів – це 3500 доларів на день і 50000 доларів за два тижні. Всі кошти могли б іти на подальший розвиток галузі та міста загалом.
Світовий досвід доводить, що для підвищення економічної ефективності виробництва необхідно спрямовувати економічну політику насамперед на розвиток освіти, науки, культури. Фінансування освіти – це інвестиції в майбутнє.
Львів віддавна має славу університетського містечка. Сьогодні у Львові функціонують близько 20 закладів вищої освіти, що є одним із найвищих показників в Україні. Потрібно пам’ятати, що освіта є ринковим і, мабуть, найдорожчим товаром цивілізованої економіки. При вартості навчання одного учня/студента у США від тисячі до десятків тисяч доларів на рік, дохід кваліфікованого спеціаліста за 30 років коливається від 900 тисяч до 2 мільйонів доларів. Ці цифри важко порівняти з річними бюджетними витратами на українського учня (100-150 доларів) чи українського студента (100-280 доларів), не кажучи про доходи від здобутих знань. Концепція наголошує на тому, що приватним закладам повинно надаватися максимальне сприяння як потенційним джерелам нових гнучких технологій і з метою зменшення навантаження на бюджет. Сьогодні важливо відродити колишню славу якісної освіти, запровадити нові вільні прогресивні форми навчання, модернізувати навчальні технології, вирішити проблеми матеріально-технічної бази та забезпечити працевлаштуванням нових конкурентноспроможних спеціалістів.
Концепція розвитку міста – це усвідомлення покликання та проблем Львова. Та вона надто абстрактна і, так би мовити, утопічна, бо не передбачає реальних кроків запровадження, джерел фінансування проекту, переліку органів контролю, термінів виконання та способів утілення ідей у дійсність. Без залучення влади та приватних зацікавлених осіб ця Концепція перетвориться на чергову мрію на запорошених полицях.
Автор – економіст-аналітик, радник з економічних питань Центру політичних досліджень “Нова хвиля”
|
|
