Поезія довіри
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Анастасія КАНАРСЬКА
“Забудь, що ти є,
як говориш, що любиш”
Ян Твардовський
Кваплюся в музей етнографії на презентацію книги польського священика, не маючи зеленого поняття про кого йдеться. Яким було моє здивування і захоплення, коли зрозуміла, що це про Яна Твардовського, мого улюбленого поета, “подарованого” нашій родині отцем Тарасом-Теодозієм Янківим ЧСВВ.
Отець Теодозій був учнем отця Твардовського і фанатичним прихильником його поезії. Його захоплення примусило в подорожах по Польщі шукати книжку з цими навдивовижу щирими віршами.
Два роки тривали ці пошуки. Спочатку в нашій бібліотечці з’явилася тонесенька книжечка з проповідями отця Твардовського. Аж нарешті пощастило, і в Кракові було придбано збірку. Тепер вона, читана-перечитана, але якщо на серці розпука – достатньо лише протягнути руку до полички біля письмового стола, відкрити на будь-якій сторінці, як одразу можна знайти внутрішню рівновагу і відчуття радості.
Мабуть, справді треба бути священиком і вести щоденні розмови з Богом, щоб так тонко відчувати світ і зуміти так просто подарувати його кожному, хто захоче його зрозуміти. Презентація, організована Клубом греко-католицької інтелігенції, видавництвом отців-домініканців “Кайрос”, яке з 1992 року працює в Києві та консульством Польщі у Львові, була надзвичайно приємною і болючою водночас.
Спочатку про приємне. Перш за все, надзвичайно цікаво було побачити короткометражний фільм про Яна Твардовського, в якому в коротких монологах отця Яна говорилось і про буття, і про Біблію, і про гумор, і про читачів, і про смерть, яку поет уявляє молодою гарною дівчиною... У червні цього року отцеві виповнилося 85 років, його твори стали темою багатьох докторських та кандидатських праць, його книги розходяться тиражем у 250 тисяч, ніхто з польських поетів не має таких накладів. Твори Яна Твардовського перекладаються багатьма мовами. Нам презентували перший переклад українською мовою.
Ось тут починається сумне. Навіть той, хто ніколи не читав поезій Яна Твардовського, мабуть, пережив певний шок: нам запропонували послухати поезію Яна Твардовського спочатку польською, а потім – українською мовами, у виконанні Тараса Жирка та з. а. України Лесі Гуменецької. І виявилось, що перекладачі не знають ні польської, ні української мови. А як інакше можна пояснити абсолютно неправильний переклад слів та безконечні росіянізми. І що найсумніше, абсолютне невідчуття поезії. Аж диву даєшся, де отці-домінікани знайшли таких перекладачів, які видається не люблять поезії, а найгірше – рідної мови.
Дякувати Богу, що на цей раз все не обійшлося гречною галицькою мовчанкою, і в полеміку з присутнім перекладачем
п. Сергієм Єрмоленком вступили п. Ігор Калинець та п. Юрій Винничук. Їхні виступи були достатньо аргументовані, але перекладач не хотів вслуховуватись у зауваження, а, властиво, був настроєний досить войовничо. Ця історія досить показова для нас, бо ми не шануємо своєї мови, і можливо, через свою байдужість “збагачуємо” свою культуру такими кострубатими перекладами.
І все-таки для львів’ян це чудовий дарунок, бо можна читати тексти в оригіналі, і навіть спробувати самому здійснити переклад, а раптом народиться достойний перекладач. Головне полюбити світ поета, а тоді, слідуючи його словам “забуть, що ти є, як говориш, що любиш”, стати його alter ego. Адже недаремно в парафіяльній газеті сказано, що “свої твори він (Ян Твардовський) вважає спілкуванням із кимось близьким”, а польський поет Тадеуш Кмесік, який був присутній на презентації, у своєму виступі зауважив, що в поезії Яна Твардовського людина завжди залишається дитиною. Окрім фільму, отці-домінікани запропонували послухати інтерв’я з отцем Яном Твардовським, записане на польському радіо. У ньому прозвучали слова, які дають надію у безнадії: “Не тільки людина шукає Бога, а й Бог шукає любов людини”. Ян Твардовський унікальний поет, який через поезію допомагає нам знайти Бога.
Іще можна посперечатись з п. І. Калинцем, який у своєму виступі наголосив на проблемі “Що таке релігійна поезія”, вказуючи, що поезія
о. Я. Твардовського не вкладається в канони релігійної поезії. А, властиво, чому вона повинна вкладатися? Це ж поезія! Неповторна. Вона, за Яном Твардовським, “як веселка, що собою не займає місця”.
P. S. Чомусь дуже хочеться подарувати Вам вірш Яна Твардовського, якщо дозволите, не з презентованої збірки, а з моєї улюбленої – мовою оригіналу:
Milosc
Swiat zmaglowany
polityka pudlo
dom juz nie tamtem
inna brama
niewierzacy na roratach w kosciele
tylko milosc
wariatka ta sama.
1984
|
|
