"Джерела над джерелами" від Богдана Стельмаха
Лариса АНДРІЄВСЬКА
“Початок радісних пісень”. Лірика Стародавнього Єгипту в переспівах Богдана Стельмаха. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2000. – (Найповніше видання давньоєгипетської лірики українською мовою).
“Початку радісних пісень” передує розлогий епіграф із Лесі Українки, з якого дозволю собі зацитувати невеличкий період: “Доля того народу не була веселою – вся історія його пройшла під гнітом або своїх деспотів, або чужих напасників – і все ж таки десь бралася сила не закривати очей на радощі світу й життя: може, тому той народ і прожив так довго!..” Цей уривок, коли б його витяти з контексту, здатен збити з пантелику хоч якого читача-нефілолога. Та ж про який оце народ ідеться? А чи не про український?..
Історія цивілізації просто таки роїться подібними паралелями й аналогіями, котрі годі збагнути, не звертаючись до витоків цієї цивілізації. У блаженному юнацькому невігластві, коли я вперто намагалася пояснити світ за допомогою різної езотеричної маячні, один мудрий чоловік дав мені добру раду: “Та лишися тотих новочасних примітивних тлумачень. Як тобі вже кортить щось зрозуміти, починай із першоджерел, а оскільки ти християнка, розпочни з Біблії – там це все вже є...”
Згодом я прочитала інші священні книги людства і пересвідчилася (даруйте за блюзнірство), що навіть Старий Заповіт не є абсолютним першоджерелом. Корені “Пісні над піснями” я раптом відчула у праеротиці Давнього Сходу, похмуру мудрість Еклезіасту – в античній прафілософії, а моральність Мойсейових заповідей – у давньовавилонському Кодексі Хамураппі. І вже не одкровенням, а наслідком елементарної силогістики був висновок, що єдине “Джерело над джерелами” слід шукати у витоків людства, сиріч, у витоків Нілу, там, де “ще сонце не було богом, а словом бога...”, де понад чотири тисячі років тому “...фіксували все, що бажали затримати в часі як спадок нащадкам – молитву, легенду, закон, формулу, пісню – на глеках, на стінах гробівців, на папірусних пасмах” (Богдан Стельмах, з передмови до “Початку радісних пісень”).
Богдан Стельмах виконав найповнішу наразі україномовну версію переспівів давньоєгипетської лірики, і ця знаменна подія дає змогу читачеві-інтелектуалу досхочу тішитися захоплюючим пошуком пізніших ремінісценцій у світовій літературі. Утім, ризикну заперечити анотації, котра скеровує “споломівське” видання “поціновувачам високої поезії”. Перед вічністю усі ми рівні, не зважаючи на показник IQ, і, як у кожному першоджерелі, кожен знайде у “Початку...” щось для себе, кожен зустріне тут свій персональний момент істини.
|
|
