Житлове будівництво в ХІХ столітті
Як створювався "Старий Львів"
НАРИС
Д.О.СВІДНИК
Практично весь “Старий Львів” був збудований (або перебудований) у часовому проміжку між 1820 і 1940 роками. Лише поодиноким спорудам вдалося зберегти повністю чи принаймні більш ніж на 75% свій первісний вигляд у цей період. До І світової війни архітектори досить вільно поводилися з історичними пам’ятками, часто виправляючи стиль первісних будівничих, аби будинки виглядали більш бароковими чи ренесансними.
Це стосувалося, може, менше церков і костьолів, зате більше – житлового будівництва, бо зростав добробут життя пересічних громадян, і мало хто віддавав перевагу історичній автентичності перед такими цивілізаційними здобутками, як водогін, каналізація, ватеркльозет чи газове, а потім і електричне освітлення. Тому багато житлових будинків, на яких висять таблички, що ці будинки – пам’ятки архітектури XV-XVI століть, – зберегли від тих часів хіба що пивниці та перші поверхи. Все інше, за рідкісними винятками, було перебудоване 150-100 років тому.
До початку ХІХ століття поза міськими мурами будували переважно невеликі будівлі за винятком церковних чи монастирських споруд, бо часті війни та облоги робили безперспективними солідні інвестиції в нерухомість.
Після руйнування середньовічних мурів населення Львова з початку XIX до початку XX ст. зросло в чотири рази, що призвело до значних кількісних і якісних змін у сфері житлового будівництва. Житло набуває товарного характеру, стає джерелом великого прибутку. Провідним його типом стає багатоквартирний прибутковий будинок із приміщеннями, призначеними для винайму. Зосередження в місті органів управління краєм, культурно-просвітницьких закладів і пов’язаних із ними заможних шарів населення, чиновництва й інтелігенції зумовило будівництво індивідуальних будинків – віл і палаців. Розвиток системи освіти, концентрація військових частин, зростання мобільності населення спричинили поширення будівель, призначених для тимчасового проживання: бурс-гуртожитків, касарень, готелів.
Прибуткові житлові будинки у Львові ведуть свій родовід від середньовічних кам’яниць, окремі приміщення яких здавна правили за комірне. У XIX ст. у зв’язку з під’єднанням водогону та каналізації, підвищенням вимог пожежної безпеки здійснювалася їх масова реконструкція. Влаштування виділених в окремі об’єми сходових кліток (до того сходи мали вільне розміщення у плані), будівництво прибудов у подвір’ях, добудова верхніх поверхів – усе це сприяло перетворенню будинків на багатоквартирні. Винесені у двори та об’єднані у вертикальний блок санвузли з’єднувалися з житловими приміщеннями та квартирами з допомогою відкритих балконів-галерей. Для забезпечення помешкань паливом влаштовувались у подвір’ях спеціальні підйомники.
Як написано у книзі “Львів. Архітектурно-історичний нарис” Т.Трегубової та Р.Миха, “фасади стародавніх житлових будинків набувають нового архітектурного вигляду. В період класицизму їм стають притаманні симетрична композиційна побудова, застосування ордера, скульптури і рельєфів алегоричного й орнаментального характеру. Одним з найбільш ранніх проявів класицизму у Львові є фасади споруд 1790-х років на пл. Ринок, 29 та 45, що об’єднали в своїх об’ємах по дві середньовічні кам’яниці. Кращий взірець ампірної архітектури початку XIX ст. – будинок на вул. Краківській, 4, центральна частина якого підкреслена балконом, напівколонами та пілястрами іонічного ордера, рельєфом “Амур і Психея” роботи львівського скульптора П.Евтельє.
Цьому ж майстру приписують алегоричні скульптури, що уособлюють війну, встановлені на колонному портику будинку на вул. Театральній, 10. Розмаїтістю і високим художнім смаком відзначається оформлення фасадів житлових будинків на вулицях Вірменській, 21, Шевській, 10 і 12, виконане талановитими львівськими скульпторами початку XIX ст. Г. Вітвером та А. Шимзером.
Найбільш відомою пам’яткою періоду пізнього класицизму є, мабуть, так званий “Будинок пір року” на вул. Вірменській, 23. Тематичні барельєфи українського скульптора символізують одвічну плинність часу і зміну пір року – весни, літа, осені, зими. Ці зображення сцен оранки, жнив, обробки льону і весілля, що належать до 60-х років минулого століття, – найбільш ранні реалістичні твори львівської скульптури. Рисами ампіру і пізнього аскетичного за характером класицизму З0-50-х років відзначаються фасади житлових будинків на пл. Ринок, 5, 7, 8, 9, вул. Краківській, 11, 14, 15, пл. Катедральній, 7, 8, вул. Галицькій, 15 та 20, вул. Лесі Українки, 24 і багатьох інших.
Коли міська забудова вийшла за межі середньовічних укріплень, які стримували її розвиток, житлові будинки частіше почали зводити на більших ділянках – 25-30 м. За приклад можна навести ампірну чотириповерхову споруду галерейного типу на вул. Краківській, 34, головний симетричний фасад якої прикрашено алегоричними рельєфами в надвіконних стрічках і вставках у напівкруглих сандриках. Міфологічна скульптура і рельєфи (скульптор А.Шимзер), руст і ордер у вигляді пілястрів використано для оформлення тринадцятивіконного будинку книговидавців Піллерів, зведеного в 1830-х роках на наріжній ділянці (вул. Винниченка, 8). Його внутрішнє планування змішаного коридорно-галерейного типу ілюструє одну із ранніх стадій формування прибуткового житлового будинку”.
Більшість будинків, збудованих і грунтовно реконструйованих у першій половині ХІХ століття, перебуває зараз у незадовільному або навіть аварійному стані. Деякі з них розвалилися (як, наприклад, два “вивихнуті” будинки на пл. Міцкевича). Квартири в них не відзначаються високою якістю. Як правило, це “комуналки” – розділені помешкання зі входом через кухню. Щоби їм забезпечити сучасний комфорт, необхідні капітальні ремонти і великі інвестиції.
Далі буде
|
|
