BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 1 ГРУДНЯ 2000 року |

Я роблю описи

БІБЛІО

МАЙКЛ

Зовсім мало романтики у професії бібліотекаря. Не надихає вона на подвиги і трудові звершення в ім’я світлого майбутнього. Але все ж таки праця ця потрібна, і людей, які нею займаються, в нашому місті також немало. Усе-таки Львів культурний й інтелектуальний центр європейського масштабу.
Саме тому я зустрівся з Олею Гайдельберґ (назвемо її так), хоча сказати, що це типовий бібліотекар і молодий науковий працівник, не можна. Напевно, через відвертість.

– Олю, у чому полягає суть Твоєї роботи як бібліотекаря?

– Я не зовсім бібліотекар, я роблю описи. Хоча, якщо зовсім щиро, не люблю бібліографічних позначок.

– Для чого ж Ти тоді працюєш, якщо для Тебе це так складно?

– Я не скажу, що мені аж так важко. Ця робота, по-перше, для мене, в певному сенсі, є засобом для існування.

– Скільки, якщо не секрет? – питаю я, хоча з цього і потрібно було відразу починати. Сурова проза життя...

– Біля 200 гривень за місяць, і, по-друге, в ній найбільше ціную те, вона дає мені час займатись своїм життям. Звичайно, це не та зарплатня, про яку мріють, хоч є і набагато менші гроші, але при такому нежорсткому графіку роботи – це великий плюс.

– Олю, Ти за освітою – філолог і працюєш за своєю спеціальністю, я так розумію?

– Так, я працюю над текстами. Мрію і напишу дисертацію. У мене є моральний обов’язок перед людиною, про яку я пишу.

– У кожній справі є ієрархічна піраміда. Тому наступне питання таке: Олю, кар’єрний бік справи, як Ти до нього ставишся?

– Мене не цікавить кар’єра. Я той солдат, що не хоче стати генералом.
Людина, яка не хоче зробити кар’єри, очевидно, є класично аполітичною постаттю нашого сьогодення. Щоб перевірити свої здогади, все-таки питаю:

– Олю, як молода людина, науковий працівник, Ти політикою цікавишся? Йдеться не тільки про українську.

– Ні, я політикою взагалі не цікавлюсь, і, як приклад, я вже не пам’ятаю щодо якихось там виборів, але знаю, що на референдум я не ходила.

– Олю, скажи, тільки відверто, Ти задоволена своїм життям? Я тому питаю, що багато людей із твого і мого кола, твого і мого віку, незадоволені реаліями сьогодення, не бачать якогось виходу з даного становища, прагнуть емігрувати, наприклад, на історичну батьківщину, у США, Німеччину.

– Щодо того, чи я щаслива, я можу просто, без всяких викрутасів і прибамбасів, відповісти щиро і як на духу – так. Про еміграцію, яка тепер особливо популярна в науковому середовищі, навіть і думати не хочу. Усе.

Оля людина нетрадиційно емоційна, як на професію бібліотекаря. Напевно, є речі, які служать свого роду противагою цьому шаленому емоційному валу, що бушує всередині її красивого тіла.

– Олю, що Тебе заспокоює, надає Тобі внутрішньої рівноваги і стабільності?

– Мене заспокоює така буденна річ, як процес прасування. Особливо білизни. Маю на увазі простирадла. Не жіноча спідня білизна і не чоловічі сорочки.
Якщо людина так любить прасувати, я собі так міркую, то, можливо, вона так само полюбляє і куховарити.

– Олю, кухня, приготування їжі, Тебе приваблює цей процес?

– Кухня мене не заспокоює і не заводить взагалі. Я не люблю готувати їжу. Проте обов’язково додай: я не люблю, але вмію смачно готувати.

– Що Ти, як молодий науковець, любиш? Йдеться не про красивих мужчин, а про те, що Тобі подобається робити? Це називається модним словом хобі, або як Ти проводиш дозвілля?

– Я люблю думати. Люблю відчувати. Можу розчулитись від якихось простих речей.

– Олю, Ти можеш розчулитись від переглядання телебачення: фільми, спорт? Чи лише тоді, коли бачиш несправедливість, яка заполонила навколишній світ: беззахисні діти, старі люди, покинуті напризволяще. А музика, чи може Тебе вона розчулити?

– Давай усе по порядку. Добре, я не люблю спорту. Мені подобаються французьке кіно, старі радянські фільми, комедії Рязанова, італійське кіно. Музика – це взагалі окрема тема, не для газети. Я не люблю газетних і телеспекуляцій на цю тему. Так і запиши.

– Олю, для бібліотекаря література – це святе. Хоча я знаю деяких представників твоєї професії, які взагалі не читають. Але, Олю, йдеться про Тебе. Які Твої улюблені книжки? Яку книжку Ти можеш перечитувати енну кількість разів. Книжка, до якої Ти повертаєшся... Книжка, яку ти береш у хвилини відчаю, туги... Олю, в Тебе є така книжка?

– Якщо дійсно така книжка, до якої я постійно повертаюся... По щирості, це Біблія. Але я хочу, щоб ти правильно зрозумів. Ти можеш відкрити її на будь-якій сторінці і знайти щось нове. Прочитати і зрозуміти щось нове. Тепер я читаю і розумію її зовсім по-іншому. Це, напевне, вік і досвід, і вона відкривається мені.

– Наприклад, Ти виїжджаєш назовсім, назавжди, і можеш із собою взяти тільки одну, від сили – дві книжки. Обмеження щодо вантажу: це – митні правила. Тому я все-таки запитую Тебе, Олю, якими будуть ці книжки?

– Найбільше мені подобається Ернст Гемінгвей, романи “Прощавай, зброє”, “Фієста”. Крім того, я, напевно, б додала до цього списку роман Германа Гессе “Степовий вовк”. З дитинства і дотепер найтепліші спогади, вже важко уявити моє життя без цієї книжки, про “Пепі довга панчоха.”

– Олю, я задавав це питання, і все-таки, яку Ти слухаєш музику? Кого саме? Ти слухаючи відпочиваєш, чи переживаєш цілий шквал емоцій?

– Якщо бути відвертою до кінця, то я слухаю записи Пета Метіні і Ала Ді меолу.

– Не найоригінальніше питання, але люди деколи дають досить несподівані відповіді. Чим Тобі подобається Львів?

– Це легендарне місто. Такого другого у цьому світі більше немає. Тут, і тільки тут, у мене є відчуття дому. Місто Львів – як на долоні. Тут я позбулась страху перед часом. Раніше я боялась. Плинність часу. Ця незбагненна і містична маса, вона мала великий вплив на мене. Це важко пояснити, і я не впевнена, чи мене зрозуміють, але я сказала правду і не знаю, наскільки це оригінально, проте я була відвертою з тобою.

POSTUP - ПОСТУП
№197 (641),
1 ГРУДНЯ 2000 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Папа буде в Україні 21-24 червня
·Уряд Ющенка - найнадійніший союзник Кучми?

ПОГЛЯД
·Кінець львівського альтруїзму
·Дітям дозволили курити
·Прощання з Миколою Бідняком
·Завжди не готові

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Робота львівського ПЕКу потребує суттєвого покращення
·Паспорти не потрібні
·З турботою щодня?
·КІЛЬКА СЛІВ
·Головний біль Європи
·Стосунки без насильства
·Канадська підтримка
·Майбутнє України - в Європі

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Коли контейнер зацвіте незабудками

ПОСТУП З КРАЮ
·Праві колються, як волоські горіхи...
·Може, досить поразок?
·Україна долає стихію

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Євросоюз починає боротьбу зі сказом
·Улюблені жертви російських судів і прокуратур
·Росія блокує діяльність ОБСЄ

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Абонентська плата - вимога сьогодення
·ЕКОНОВИНИ

АРТ-ПОСТУП
·Життєвий аргумент Романа Федоріва
·АНОНС

НАС 800 ТИСЯЧ
·Я роблю описи
·Вільна, бо нікому нічого не винна
·Вакансія - за лічені хвилини

АВТО-ПОСТУП
·НОВИНИ
·Дорогами Європи

СПОРТ-ПОСТУП
·Status Quo збережено
·Сезон розпочався - українці без нагород
·Крамник роздає шматочки шахової корони
·СПОРТ-БЛІЦ
·"Боса" "Галатасарая" шукає поліція

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Реальний світ Пітера Гебріеля
·Піст - провісник зими