Прощання з Миколою Бідняком
Цього прекрасного мужнього чоловіка і відомого українського митця львів’яни вже не бачитимуть на вернісажах. Він не прийде вже ані на виставки своїх колег із Львівської академії мистецтв, ані на свої персональні. Учора творча інтелігенція Львова попрощалася з Художником Миколою Бідняком, який на 71 році життя – після важкої виснажливої хвороби –
28 листопада відійшов у вічність.
Здається, ще недавно зали Національного музею у Львові приймали відвідувачів виставки творів Миколи Бідняка, влаштованої на пошанування його 70-літнього ювілею. А вчора у скорботній тиші Національного музею при узголів’ї труни Художника стояли два мольберти з його іконописними творами. Львів’яни прощалися з Митцем – із великою шанобливістю до лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, кавалера ордена Ярослава Мудрого V ступеня, члена Спілки художників України, який мужністю всього свого творчого життя утверджував ім’я України в світі. Та в тому прощанні розлуку робив гіркішою ще й біль від того, що цей справжній громадянин України так і не встиг отримати ані українського громадянства, ані звання Почесного громадянина Львова. Українець Микола Бідняк помер громадянином Канади – країни, до якої доля прибила його батька, і де в Торонто 1 лютого 1930 року народився й сам Микола Бідняк. Там же він здобув і мистецьку освіту – в Провінційному інституті технології та мистецтва в Калгарі (1950-54) та в Онтарійському коледжі мистецтв в Торонто (1956-58). Лише кілька років дитинства й останнє десятиріччя провів Микола Бідняк на своїй справжній Батьківщині, але заповів свої твори Україні, а тіло – рідній землі... Відспівували Митця у церкві Преображення Господнього, а поховали на Личаківському цвинтарі. Вічная пам’ять гідному українцеві, меценату рідної культури та її видатному творцеві.
|
|
