Богдан Дацишин: В енергетичному плані Галичина може бути незалежною від України
Заступник директора Державного Департаменту електроенергетики впевнений, що, незважаючи на політичні спекуляції навколо діяльності уряду в енергетичній сфері, Україна повністю готова до зими.
– Богдане Яковичу, зараз у пресі з’являється дуже багато спекуляцій на тему неготовності України до зими. Багато скептиків передрікають нам холодну зиму. Що відбувається насправді?
– Так історично складалося, що кожного року ми всією країною боролися за урожай, а потім – знову ж таки усією громадою, в авральному режимі готувалися до зими. Для енергетиків зима починалася, зазвичай, “раптово” з усіма відповідними наслідками: холодні помешкання, неопалювані дитячі садки, школи, лікарні, масові захворювання. Чому так відбувалося? Звичайно, що певні об’єктивні причини існували. Але засадничою була, на мою думку, така проблема: тоді ми жили лише одним днем. Не було зрозумілої стратегії розвитку економіки і, зокрема, енергетики.
Уряд Ющенка відрізняється від попередників власне тим, що сформулював таку філософію розвитку у своїй програмі “Реформи заради добробуту” та забезпечив її підтримку – програма була схвалена народними депутатами. Таким чином, сьогодні маємо визначений вектор розвитку галузі – створення прозорого конкурентного, а отже – ефективного ринку енергоносіїв. Уряд цілеспрямовано працює на досягнення цієї мети. Про це свідчать цифри: рівень оплати грошима електроенергії за 10 місяців цього року зріс з 19% до 70%. Досягнення уряду у реформуванні відносин на ринку електроенергії дозволили провести на належному рівні кампанію підготовки до опалювального сезону.
Наведу декілька показників. Левову частку собівартості електроенергії складає паливо. Так от: запаси вугілля – основного палива в Україні на зимовий період – на складах генеруючих компаній складають 3,9 мільйона тонн. У минулому році на цей же період було лише 2,1 мільйона тонн вугілля. Крім того, запаси мазуту сьогодні складають приблизно 220 тисяч тонн, а в найближчий час вийдемо на 300 тисяч. Як бачимо, ситуація з основними складовими електричної енергії гарантує безперебійне і нормальне забезпечення споживача. Однак, хочу наголосити на одному дуже важливому у цьому контексті моменті. Слід пам’ятати про розподіл відповідальності влади в осінньо-зимовий період: центральний уряд відповідає за забезпечення електроенергії, а місцеві органи влади – за теплову енергію: опалення і гарячу воду. А тому, якщо у когось батареї зимні – то шукати винного слід не в Києві, а, як кажуть, у себе “під носом”.
– Отже, Львівська область не платила і тому не була готова?
– У цьому році область була у критичному стані, бо готовність для нашого регіону повинна була бути десь на 25 жовтня, а її не було. Газ – це такий продукт, який треба спочатку купити, а потім спожити. А ми були навчені, що спочатку його палять, а потім, як Бог дасть. Тому відсоток розрахунку був не вище 30. Львівська область не була готова, тому що не повністю розрахувалася за газ. А заяви місцевої влади про те, що не було тиску газу у трубах – це вже наслідок неповної оплати. Сьогодні Львівщина і конкретно місто Львів зробили великий поступ щодо змін форм власності в енергетиці. Місто забрало у Міністерства енергетики ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2. З одного боку – то добре, бо господар знає, що він господар. А з іншого – це відповідальність: маєш цю господарку, то забезпечуй її паливом.
Міська влада повинна була думати, як позичити гроші, бо оплата за теплову енергію проводиться рівномірно по місяцях протягом усього року, і мешканці за неї відповідно сплачують. А реальне покриття сягало лише 50%. І звідси ці катаклізми.
Тому уряд проводить жорстку політику: спочатку заплати за газ, а потім пали собі, скільки хочеш. Я розумію, що це непопулярний метод, але якщо міська влада хоче бути добрим господарем, то мусить зрозуміти: сьогодні нічого немає задурно.
– Тобто мешканців-неплатників за тепло будуть відключати?
– Це технічно неможливо – відключити одну квартиру. І тому ті, хто сплачують, стають заручниками цієї ситуації.
– А будинок можна відключити?
– Можна. Але цим повинні займатися зовсім інші структури. Повинен з’явитися новий споживач – юридична особа – спілка власників, котра б відповідала за експлуатацію внутрішньобудинкових мереж та своєчасні розрахунки за енергію.
– Ви могли б так доступно пояснити, в чому ж різниця між тієї схемою розрахунків, що була в енергетиці раніше, і тією схемою, яка функціонує зараз?
– Раніше гроші, сплачені споживачами, зосереджувалися в обленерго, на його рахунку, і потім, замість того, щоб напряму потрапляти до виробника, йшли до нього довгими шляхами. Структури-сателіти, які утворилися довкола обленерго, повністю користувалися перевагами бартерно-вексельних розрахунків. За рахунок обміну товарами за віртуальними цінами забезпечувалися високі норми прибутків приватних структур. Після того, як пройшла приватизація обленерго, ситуація потрапила під контроль монополістів регіональних ринків – приватизованих обленерго. Заборгованість із зарплати росла в енергетиків, заборгованість до всіх видів бюджетів також росла, на низькому рівні проводилися розрахунки за вугілля – відповідно, далі так не могло бути.
Тому урядом було прийнято кілька постанов Кабінету Міністрів, які визначали конкретні схеми фінансових розрахунків. Наприкінці червня було прийнято доповнення до Закону “Про енергетику”, де було чітко розписано, як ідуть гроші. Вони йшли виключно на розподільчі рахунки учасників Енергоринку, тобто обленерго отримували гроші тільки на ці рахунки. Там ці гроші, згідно з алгоритмом, розробленим Національною Комісією Регулювання Енергетики (НКРЕ), розщеплювались, і визначений відсоток переходив на розрахунковий рахунок обленерго для власного використання. Діюча схема розрахунків є простою і прозорою. Є споживач, далі іде постачальник енергії (регіональні компанії – обленерго), а далі – державне підприємство “Енергоринок”, де акумулюються ці всі кошти. Потім ідуть виробники електричної енергії – атомні станції і ТЕСи.
У результаті запровадження прозорої схеми розрахунків стало можливим фінансування будівництва компенсуючих потужностей на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Окрім того, ефективна модель фінансових потоків у галузі сприяє підвищенню її інвестиційної привабливості. Це особливо важливо тепер – напередодні великої приватизації в енергетиці.
– Як уряд контролює сьогодні обленерго, адже втрата надприбутків для їхніх керівників, очевидно, зумовлює певний опір?
– У листопаді Кабінет Міністрів зустрічався стосовно результатів жовтня з керівниками областей, обленерго, облгазу з однієї сторони, з іншої – представник НКРЕ, представник Енергоринку. Представників однієї області слухали протягом півтори години зранку, представників іншої – ввечері. І так кожна область. Для чого це потрібно? Аби проаналізувати минулий місяць і прогнозувати наступний, одна тема – розрахунки за електроенергію, тепло і газ. Юлія Тимошенко особисто вислуховує першого заступника або заступника ПЕКу і дивиться, скільки коштів, як розрахувалися, яка була реалізація. Мета – зменшити безоплатний відпуск електроенергії.
– Чи не планує уряд провести реприватизацію обленерго?
–Ні, це була б велика помилка. Ми три роки тому були свідками продажу обленерго, і то був правильний шлях, держава пішла шляхом приватизації енергетичних структур, але стояло питання: як приватизували ці структури? За часів Пустовойтенка це було абсолютно таємно, і ні одна закордонна енергетична фірма не прийшла сюди, ні одна. Хоча ми знаємо, що енергетика є привабливою стосовно прибутків, але для цього потрібен час, і тоді вона стабільно буде давати прибутки. Зараз “йдуть” ще сім обленерго на приватизацію, але як? У Європі було розіграно тендер для залучення іноземного радника у процесі приватизації. Було організовано презентації обленерго в Парижі і Лондоні з участю прем’єр-міністра та інших високих посадових осіб. Тобто йде активний процес реклами.
– Чи ведуться якісь переговори про вступ України в європейські енергетичні структури?
– Задекларований у програмі Уряду європейський вектор розвитку активно реалізується і в енергетиці. Ведуться попередні переговори щодо вивчення можливостей виходу України на енергетичний ринок Європи. Зрозуміло, що від нас вимагається певного рівня технічної підготовки до того вступу. Але ми вже бачимо свою нішу на європейських ринках. Наприклад, Німеччина поступово відмовляється від атомної енергетики. І ми маємо перспективу заповнити німецький енергоринок своїм товаром. Ми можемо відновити інфраструктуру на основі старої енергосистеми РЕВ і отримати незалежну енергосистему, до якої б відійшло 40% експорту на Захід і 60% – для внутрішнього використання. Закарпатська область, частина Івано-Франківської і Львівської області вже могли б працювати окремо від української енергосистеми. Ми б уже почали жити в Європі частиною України – в енергетичному плані, зрозуміло.
– Минуло 10 років, і невже всю цю систему РЕВ можливо відновити?
– Необхідно приблизно 6 мільйонів доларів для приєднання до цієї системи. Шість мільйонів – це порівняно невелика сума. Галицький регіон щодо енергетичної політики має велику перспективу.
|
|
