Бодик і Влодик: "Тільки кардинально протилежні люди можуть так розуміти одне одного
За короткий час львів’яни встигли полюбити цих двох “босяків”. Для багатьох вони стали чимось рідним і домашнім, оскільки кожен ранок розпочинається разом із ними. Словом, Бодик і Влодик – ведучі програми “На босу ногу”, яку ви чуєте кожного буднього ранку в ефірі радіо “Львівська хвиля”. Їхня робота полягає в тому, щоби кожного з нас зробити заручником доброго настрою. Від самісінького ранку – і на цілий день. Завтра програмі “На босу ногу” виповнюється рік. Як уживаються одне з одним такі різні люди? Про це наша розмова.
Оля: Як виникнув ваш дует?
Влодик: Я працював у вечірній програмі “100 FM на канапі”. Потім мій напарник залишив програму, і я почав шукати заміну. Бачу Бодика... Ходить собі отаке і все ласо на пульт позирає, все в “зорі” рветься. Та, кажу, давай уже, попрацюємо. От ми й почали робити програму “100 FM на канапі”.
Бодик: Так, та не так. На радіо я прийшов працювати звукорежисером, і найцікавіше, що я ніколи не мріяв про цей ефір. Аж тут приходить до мене Влодик і слізно просить: “Виручай! Допомагай!”. Давай, кажу, я тобі поза ефіром допоможу. А він – у сльози: “Ні! Давай зі мною на одну програму”. Я й сів у ефір, втягнувся. Воно ж – Влодик, як наркотик, затягує відразу (сміється. – Авт.)... Так почалася “На босу ногу”.
Оля: Як виникла ідея запросити в програму експерта Осю?
Бодик: А він сам прийшов...
Влодик: Прийшов та й каже: “Хлопці, ви без мене ні холєри не вигребете”.
Бодик: І ми повірили. Він володіє неймовірним даром переконання...
Оля: Ося дійсно існує?
Влодик: Існує прототип. Добрий колега, хороший хлопець, веселий. В експерті Осі все це гіпертрофоване аж до ідіотизму, аби можна було зробити елемент шоу. І ще: він говорить багато того, про що інші (у тому числі й ми з Бодиком) мовчать.
Оля: Як воно – щодня ні світ ні зоря “вилазити” на Високий замок?
Влодик: Звичайно, важко, часом втомлює...
Бодик: А мені подобається.
Влодик: Не лукав. Знаєш, як у тій рекламі, “бувають дні...”. Але тим не менше, якби не було кайфу, якби не було драйву на цілий день, хто б на ту роботу ходив... А до того ж є співвідношення: результат роботи – амбіції...
Бодик: Якщо чоловік не буде нічого робити, то просто перетвориться на кастрованого кота. Мужчина повинен ходити на роботу!
Влодик: Ти виріши: ходити на роботу – чи працювати? Бо я працюю, а ти просто ходиш (знову сміється. – Авт.)...
Оля: А як складаються ваші стосунки поза ефіром, бо в програмі – просто ідилія чоловічого порозуміння...
Влодик: Ти хочеш спитати, чи ми друзі? Я дуже рідко розкидаюся такими поняттями, але маю сподівання, що так воно і є. Це вже більше, ніж колеги, це вже якесь братерство. Тільки кардинально протилежні характери можуть так зійтися. Наш дует задумувався як “кабарет”. Це стара львівська традиція, мо’, не така популярна в Україні, але й досі актуальна на Заході. Просто чоловіки збиралися разом, відпочивали від своїх супутниць життя, жартували...
Оля: Кожного ранку протягом цілого року в доброму настрої... Це неприродно...
Влодик і Бодик: Неправда! (майже в унісон. – Авт.)
Влодик: Якщо ти уважно слухаєш, то можеш зрозуміти, що настрій змінюється від репризи до репризи... Як у житті.
Оля: А як вибираєте музику для програми?
Влодик: Ой, інколи бувають справжні війни. Потім просто поступаюся, аби він не ображався (показує на усміхненого Бодика. – Авт.)... Він робить те саме.
Оля: Як думаєте відсвяткувати ювілей програми?
Влодик: Як звикло, коли щось святкуємо: я вип’ю пляшку пива, Бодик з’їсть трубочку з кремом...
Бодик: А решта нашого свята – за вами, дорогі-наші-шановні-радіослухачі.
Розмовляла Оля Яценко
|
|
