Кінець чи початок "Великого Львова"?
Важкий шлях реалізації столітньої мрії галицької столиці
МЕЖІ
Ігор МЕЛЬНИК
Як ми вже повідомляли, 16 листопада у Львівській держадміністрації відбулася нарада, на якій було “збільшено територію” міста Львова на 30%. Щоправда, це лише попередні погодження між містом, областю та двома прилеглими сільрадами – Зимної Води та Зубри. Щоб цей приріст міських земель став реальністю, його ще мають затвердити відповідні ради самоврядних громад, обласна рада та Верховна Рада України. Після усіх цих процедур площа міста має становити 149 квадратних кілометрів, а з підпорядкованими міській раді громадами Винників, Брюхович та Рудок – майже 167 кв. км.
Багато це чи мало для понад 800-тисячного міста? Якщо порівняти з іншими великими містами України, то виявляється, що у Львові найбільша густина населення (див. табл.). Щоб зрівнятися за цим показником, наприклад, із Києвом, треба мати територію щонайменше 250 квадратних кілометрів, а з Краковом – 360!
Мрія бачити Львів великим містом опанувала його мешканців ще сто років тому. Ще 21 січня 1901 року рада Королівського столичного міста розглядала перший проект “Великого Львова”, згідно з яким тодішня площа міста мала збільшитися у сім разів (мапа 2). За австрійських часів цю ідею не вдалось здійснити.
Перший етап проекту було реалізовано у 1930 році (мапа 3), коли територія міста подвоїлась (до 66,6 кв. км). До міста тоді приєднали Клепарів (1 на мапі 1), Замарстинів (2), Знесіння (3), частину Білогорщі (Левандівку) (4), Сигнівку (5), Кульпарків І та ІІ (6 і 7), частину Козельників (8) та Кривчиць (9), Мале Голоско (10).
У 1928-1935 рр. під керівництвом
І. Дрекслера було розроблено проект перспективного просторового розвитку “Великого Львова”. У ньому, зокрема, передбачалося збудувати дві об’їзні дороги – зовнішню, яку почали будувати у 60-х роках і реалізували на 70%, та внутрішню, яку ще практично й не починали, тому більша частина транспорту не може у своєму русі оминути центр міста.
Найрадикальніше розширення меж Львова було здійснено урядом Генеральної Губернії у квітні-липні 1942 року. До Львова було приєднано місто Винники та 20 сільських громад. Площа міста зросла у чотири рази. Хоча, порівняно з первісним проектом “Великого Львова”, до цієї території так і не включили Зубру (20) та Сокільники (21).
Після 1944 року радянська влада відмовилися від такого радикального розширення міських територій, хоча деякі громади залишили в межах міста: Велике Голоско (11), Польську Рясну (Баторівку) (12), Скнилівок (13), Збоїща (16), Сихів (19). Остаточно до 1998 року в межі міста було включено 117,4 кв. км. Також у 60-х Львівській міській раді було підпорядковане місто Винники (18) та селища Брюховичі (23) і Рудно (24).
В останні роки Львівська міська рада неодноразово подавала до Верховної Ради України пропозиції щодо приєднання до міста території до кільцевої автомагістралі. А в перспективі передбачалося б приєднання всіх земель приміських громад – Лисиничі (14), Муроване (15), Малехів (17), Зубра (20), Сокільники (21), Скнилів (22), Рясна Руська (25), Зимна Вода (26), Підбірці (27), Камянопіль (28), Сороки Львівські (29), Дубляни (30), Грибовичі (31), Ямпіль (32), Чишки (33), Солонка (34), Оброшине (35), Бірки (36).
Однак приміські сільради категорично проти таких проектів. Тому і вдалося лише вмовити Зубрянську сільраду віддати 131,3 га землі (Б), яка фактично вже забудована багатоповерховими будинками у Сихівському масиві. Взамін Зубра має дістати 9 га пасовиськ. Із західного боку до міста долучається 181 га (А) переважно заболочених площ від Зимної Води. А найбільший приріст міської території – це землі державного лісового фонду –
1300 га Львівського Брюховицького (В) та 1862 га, Винниківського (Г) лісництв. Ці терени не зможуть піти під забудову.
Тому Львів усе одно повинен буде розширюватися за рахунок приміських громад. Коли з’явиться ринок землі, ці землі можна буде просто купувати. Це і є основна причина, чому сільради не погоджуються на включення до Львова, яке могло б вирішити їх бюджетні проблеми. У таких умовах можливе навіть подальше дроблення існуючих сільрад і утворення нових населених пунктів з масивів індивідуальної забудови. Багаті власники земельних ділянок та будинків готові утворювати самоврядні громади, щоби не ділитися своїми податками зі “старими селами”.
Можливо, внаслідок адміністративної реформи цей процес дроблення буде призупинено і відбудеться укрупнення самоврядних громад. Тоді спільність інтересів дозволить створити “Великий Львів” на підставі об’єднання міста та довколишніх громад, кожна з яких мала б повноваження розпоряджатися своїми ресурсами, насамперед земельними. А для загальної координації, можливо, обиралась би спільна рада “Великого Львова”.
|
|
