Європа хворіє на ксенофобію
РАПОРТ
Євген ГУЛЕВИЧ
Глобальну державу, таку як Європейський Союз, об’єднує і роз’єднує багато спільних рис водночас. Одним із прикладів може бути проблема повсюдного прояву расизму й дискримінації, що так гостро сьогодні виринає, здавалося, вже із забутих для цивілізованого світу, як на ЄС, нетрів. Симптоматичність і частота цих проявів дедалі збільшується.
Криваві сутички з чорношкірими і загалом “іншошкірими” нині звичні в Європі, при чому це собі дозволяє іноді навіть поліція. Учора в Брюсселі було оприлюднено європейський рапорт Центру моніторингу расизму і ксенофобії про прояви нетолеранції. У рапорті можна прочитати: “Расизм є надзвичайно великою проблемою, і жодна з країн ЄС не є ним незачеплена.” Неофашизм і ненависть до “іншошкірих”, як зазначено в повідомленні, проявляється не лише безпосередньо на вулицях, але й через посередництво віртуальної реальності, себто в ефірі та Інтернеті.
Центр діє у Відні під егідою ЄС і протягом його діяльності за 1999 рік відстежено велику кількість випадків убивств і мордувань на расовому, релігійному та етнічному ґрунті в Німеччині, Австрії, Франції, Іспанії, Швеції та Великій Британії. Більше, ніж у попередні роки, зафіксовано нападів на гомосексуалістів, опозиційних політиків і журналістів, які займалися публічними справами і випадками расової дискримінації. Значно зросли неофашистські рухи в Німеччині та Швеції. Прояви антисемітизму найбільше пов’язані з актами вандалізму (підпалюють майно, що належить євреям, нищать жидівські цвинтарі, пам’ятники та синагоги – особливо в Німеччині та Австрії). Стали значно активнішими скінхеди в Іспанії та Португалії. Відверто знущається з циган в Італії, Іспанії та Греції.
У Франції в різних формах переслідують свідків Єгови, а в Австрії популіська ультраправа Партія свободи Йорга Гайдера використовувала неонацистські символи у передвиборчій кампанії. У Німеччині 1999 року зафіксовано аж 10 тисяч 370 кримінальних випадків, здійснених расистами або ксенофобами. Серед жертв були : іммігрант із Мозамбіку, вбитий німецьким ксенофобом під час сутички в якійсь баварській таверні, і заколотий скінхедами алжирець. В Іспанії група нападників, одягнутих під Ку-Клукс-Клановців, забила 24 мароканців бейсбольними ціпками. Під час заворушень у Каталонії великий натовп іспанців закликав позбутися мусульман. У Греції поліція на вулицях виловлювала багатьох іноземців, і навіть тих, які мали документи на право перебування, й у відділку примусово знімала з них відбитки пальців.
Брутальною жертвою депортації в Австрії став Маркус Омофума, який, задушившись, помер під час перельоту з Відня до Софії, оскільки мав заклеєного пластирем рота (службовці з ескорту твердили, що він надто голосно кричав).
Доповідачі Центру запевняють, що пропаганді расизму дуже прислуговується надмірна толеранція, яка випливає зі свободи висловлювання. Так, у Данії, місцеве радіо Oasen цитувало уривки з Mein Kampf Адольфа Гітлера. Небезпечним пристанівком неофашизму й расизму також стає Інтернет. Центр Шимона Візентала вирахував, що з 1995 року до 1999 кількість расистських вебсайтів зросла з одного до 2,1 тис.
Автори рапорту запевняють, що оголошене ними є лише верхівкою айсберга. Інститути й організації, що співпрацюють із Центром і збирають інформацію про прояви расизму, визнають, що в суспільствах ЄС ще, власне, не має достатніх баз даних, які б систематично і широко збирали подібну інформацію. Дослідження, які проводяться при смертельних випадках, вказують на те, що лише мала дрібка расистських злочинів сягає денного світла.
|
|
