Про партійну відповідальність Кучми
Перший президент Леонід Кравчук - другому президентові: глава держави і уряд мають представляти єдину політичну силу
ПАРТБУДІВНИЦТВО
Дмитро ЯЦЕНКО
Дуже несподівану ідею висловив в інтерв’ю одній із газет народний депутат Леонід Кравчук. Якщо дослівно, то він заявив, що Президент України та уряд мають представляти єдину політичну силу. Яку саме, пан Кравчук не конкретизував; за його словами, Леонід Кучма сам повинен вирішити, яку партію обрати. Питання лише в тому, чи захоче Леонід Кучма замислитися над “гамлетівською проблемою”: бути чи не бути йому в якійсь партії?
Як сказали кореспонденту “Поступу” в прес-службі Адміністрації Президента, поки що глава держави жодним чином не відреагував на запрошення від Леоніда Кравчука до партійного шлюбу (адже можна не мати жодних сумнівів у тому, що останній хотів би бачити Президента саме в лавах об’єднаних соціал-демократів). Розмови про вступ нинішнього Президента до СДПУ(о) почалися ще понад рік тому – до президентських виборів: під час виборчої кампанії Леонід Кучма якось заявив, що в разі своєї перемоги готовий визначитися з партійною належністю. Тоді ж і Леонід Кравчук висловив загадковий прогноз, що новообраний глава держави буде соціал-демократом.
Однак ризикнемо припустити, що Леонід Кучма найближчим часом не отримає квитка про членство не лише в СДПУ(о), а й у будь-якій іншій партії. І ось чому: вступити в партію Леонід Кучма міг протягом року, проте не зробив цього. Це може свідчити про чергову зміну фаворитів в оточенні глави держави, адже перед виборами Президент зробив ставку на олігархів Медведчука-Суркіса (СДПУ(о)) та Олександра Волкова (партія “Демократичний союз”), які застосували весь свій фінансово-інформаційний ресурс для повторного зведення Леоніда Кучми на найвищу державну посаду, тепер же Президент намагається балансувати між олігархами та урядом реформаторів (Ющенко-Тимошенко-Єхануров). У цій ситуації Леоніду Кучмі вже зовсім не вигідно вдавати комусь перевагу: наприклад, вступаючи в СДПУ(о) чи відправляючи у відставку когось із членів Кабміну.
До речі, лідер соціал-демократів Віктор Медведчук на цьогорічному з’їзді партії запрошував до СДПУ(о) і прем’єра Віктора Ющенка, який від такої пропозиції відмовився.
“Поступ” попросив прокоментувати вищезгадані слова Леоніда Кравчука представника іншої політичної організації. Наприклад, лідер Соціал-демократичної партії України Юрій Буздуган вважає, що партійний президент – це нонсенс, і навів приклад демократичної Франції, коли Франсуа Міттеран після перемоги на президентських виборах призупинив своє членство в Соціалістичній партії Франції, причому цей крок був зумовлений не бажанням політика бути позапартійним лідером держави, а вимогою французького законодавства. Логіка полягає в тому, що керівник найвищого рангу має бути президентом усієї держави, а не однієї партії. Подібною мала би бути й ситуація з урядом: у країнах із розвинутою парламентською демократією прем’єра має обирати коаліція партій, а не прем’єр – якусь одну з партій.
Крім того, зараз в українській політиці спостерігається абсолютно протилежна тенденція – департизація державних чиновників. Уперше масовий вихід глав обласної та районних адміністрацій (як усе співпало) з тієї ж СДПУ(о) відбувся на Закарпатті на початку нинішнього року, а пізніше всі глави обласних державних адміністрацій України, автономної республіки Крим та мери Києва і Севастополя підписали звернення до Леоніда Кучми про департизацію органів влади. А про те, наскільки така позиція є позитивною, свідчить досвід СРСР, де, як відомо, кожен чиновник мав партквиток однієї-єдиної в державі партії...
|
|
