Українського кіно немає
ЗУСТРІЯ
Вікторія ПРИХІД
Святкувати річницю НТА (Незалежне телевізійне агентство) вчора до Львова приїхали актори Іван Гаврилюк і Руслана Писанка. Планували привезти ще В’ячеслава Піховшека, однак той в останню хвилину відмовився, зісилавшись на зайнятість. Перед тим як відбути на урочисту імпрезу, гості чемно погодилися зустрітись зі студентами ЛНУ ім. Івана Франка.
Перше враження від зустрічі трохи неприємне: з “обізнаності” нашої молоді (вона, либонь, вважає себе вельми освіченою) можна лише дивуватися. Майже кожен, хто запізнився на зустріч і не чув офіційного представлення гостей, здивовано кивав на пана Гаврилюка і пошепки питав: “Хто це такий?”. Хоч у цьому, мабуть, винити треба не студентів, а час... Однак Івана Гаврилюка, одного з останніх із тієї когорти українських митців, котрі колись, попри насаджувану ідеологію, таки творили своєрідну марку “українське”, не знати – трохи сумно. Головним об’єктом уваги студентства, звісно ж, стала Руслана Писанка, популярність якої визнав навіть Іван Гаврилюк. У питаннях ішлося здебільшого про кіноролі, плани, мрії. Було навіть прохання прокоментувати ситуацію з засиллям російської мови в українському телерадіоефірі. Руслана Писанка на те зізналася, що з дитинства розмовляла російською і лише згодом досконало оволоділа українською. Та тут же заявила, що в київському середовищі українською мовою розмовляти немає з ким...
Не могли студенти не згадати фільм Єжи Гофмана “Вогнем і мечем”, який викликав колись контраверсійні думки. Позицію свою Руслана Писанка виклала так: “Коли мені запропонували цю роль, я не думала ні про які політичні нюанси. Я актор і лише виконую свою роботу”.
Ті, хто чекав на Піховшека, мабуть, були не вельми розчаровані, бо про політику на зустрічі також говорили. Що більше, Іванові Гаврилюку навіть запропонували обійняти посаду Президента. Теоретично. На що той відповів, що було би непогано, якби таку роль у нашій країні виконував гуманітарій. Дещо категорично, що дуже не сподобалося деяким викладачам, він висловився про сучасний стан України: “України як держави поки що немає, бо нею керують неукраїнці. Неукраїнці за своїм переконанням. Тому ми і не маємо державної ідеології”.
|
|
