Микола Томенко: Сьогодні стати олігархом важче, ніж 3-4 роки тому
ДУМКА ЕКСПЕРТА
Сьогодні актуальною є тенденція внутрішньої боротьби олігархів. Донедавна в Україні був лише відносний консенсус, а після політичного протистояння, яке завершилося після того, як Лазаренко був “викинутий” за межі України, відбувся абсолютний консенсус.
Після президентських виборів треба було очікувати нового протистояння – і щонайменше одна людина мусила би постраждати. Я думаю, що нею став Ігор Бакай, який на сьогодні продав або продає свої інформаційні проекти – це газети “Сегодня”, “Регіон”. Більше того, Бакай вже розпрощався зі своїми політичними амбіціями і фактично попросився на другі ролі до Олександра Волкова.
Є новизна в українській ситуації: досі не було, щоби конкурентом українських політичних олігархів виступала людина, яка має законну владу. Сьогодні таким конкурентом для олігархів є Юлія Тимошенко, хоча за моєю класифікацією вона не може вважатися політичним олігархом, бо статут віце-прем’єра дає їй можливість бути легальним політичним актором. Тому за вище описаною схемою в протистоянні Тимошенко – олігархи або вона програє, або мусить програти бодай хтось із її конкурентів. Уже можна говорити, що перша частина цієї боротьби завершилася: програв Бакай, однак протистояння існує далі, а тому мусить постраждати ще хтось. Наразі на вістрі боротьби – Суркіс та Тимошенко. Думаю, що від протистояння у цій парі мусимо чогось чекати.
На цьому тлі в Україні з’являється другий ешелон – так звані “квазі-олігархи”. Нині вони перебувають у складній ситуації, оскільки з завершенням періоду накопичення первісного капіталу завершився й етап розподілу інформаційного ринку і т. д. Складність ситуації для нових олігархів полягає в тому, що перерозподіл у фінансовому плані є на порядок складнішим. У свій час і заводи, і газети скуповувалися за безцінь, а нині собівартість проекту “український політичний олігарх” є в декілька разів більшою, ніж 3-4 роки тому. А оскільки наявність інформаційних ресурсів (у першу чергу – телебачення) є головним чинником для існування українських олігархів, то представникам нового ешелону, щоби пробитися в лідери, потрібно, аби хтось з олігархів першої хвилі вийшов із гри. А інакше нова генерація олігархів просто забезпечуватиме діяльність старих. Тобто якщо Суркіс – це вища ліга, то Бродський – перша. Таким чином відбувається структуризація олігархічного середовища.
|
|
