Казахський нафтовий фактор
"Казахойл" може стати власником Херсонського НПЗ
НАФТОПЕРЕРОБКА
Кость БОНДАРЕНКО
Сьогодні стане відоме ім’я власника 60% акцій Херсонського нафтопереробного заводу. Хоча вже зараз можна прогнозувати, що власником отих 60% підприємства буде казахська нафтова компанія “Казахойл”. Про цього нового власника в Україні говорять протягом останніх півроку. І, здається, аукціон, на якому буде продано 60% акцій нафтопереробки, не обіцяє якихось помітних сюрпризів. У нашому матеріалі ми не зупинятимемося на проблемах економічної вигоди чи ефективності кроку українського уряду, а розглянемо політичний підтекст рішення про продаж Херсонського НПЗ.
Херсонський НПЗ має доволі вигідне розташування – поблизу двох нафтопроводів. Перший (і основний, як на сьогодні) нафтопровід – це вітка Придніпровський магістральних нафтопровоідів “Кременчуг – Одеса”, який забезпечував Херсонський НПЗ російською нафтою. Основну роль на підприємстві й раніше відігравали казахські компанії. Протягом останніх кількох років 56% акцій підприємства володіла фірма “Казнафта” – дочірнє підприємство “Казахойлу”. У свою чергу, ця фірма передала пакет акцій в управління ВАТ “Група “Альянс”, яку очолював російський нафтовий магнат Зія Бажаєв, який загинув на початку цього року в авіакатастрофі разом із відомим журналістом Артемом Боровиком. Отже, йдеться про відновлення впливів казахських бізнесменів на підприємстві. Другий нафтопровід – це питання недалекої перспективи. Мається на увазі “Одеса – Броди”, спорудження якого завершується до кінця цього року. Вітка на Одесу від Херсона вже збудована, і перетворити її на реверсну (тобто таку, що дозволяла б качати нафту у зворотному напрямку) не становить значних технічних труднощів. Таким чином, Херсонський НПЗ визначено як одне з п’яти найперспективніших нафтопереробних підприємств в Україні.
Чим же керується уряд України, роблячи ставку на Казахстан як на потенційного партнера?
Насамперед, Україні йдеться про те, аби мати лобіста своїх інтересів у середовищі великих нафтових компаній світу. А “Казахойл” має тісні взаємини з такими провідними компаніями, як “Шеврон” чи “Шевройл”. Цього року відбулася зустріч прем’єр-міністра України Віктора Ющенка з президентом “Казахойлу” Нурланом Балгімбаєвим, у ході якої було висловлено взаємну зацікавленість у втіленні спільних проектів. Балгімбаєв бачить великі перспективи Херсона як портового міста – з тим, аби морським шляхом переправляти продукти нафтопереробки за кордон. Ющенко також пропонує наповнювати казахською нафтою нафтопровід “Одеса – Броди”.
Проект приватизації Херсонського нафтопереробного заводу є одним із найдорожчих. Окрім придбання контрольного пакета акцій, “Казахойл” повинен вкласти у реконструкцію підприємства 60 – 70 млн. дол. Потужність ХНПЗ дозволяє переробляти близько 7 млн. тонн нафти – і це при тому, що загальний об’єм імпортованої нафти в Україну становить близько 5 млн. тонн.
Диверсифікація шляхів поставок нафти в Україну може розглядатися двояко. З одного боку, ми маємо ще одне додаткове джерело (окрім російського). Казахи не мають впливів на політичний істеблішмент України і не зможуть чинити ефективний тиск на уряд чи певні політичні кола з метою лобіювання власних політичних інтересів. Тому боятися появи “казахських олігархів” в Україні не доводиться. З іншого боку, зав’язаність казахських нафтових кампаній на американському капіталі ставить Україну перед загрозою появи “дядечка Сема” з азіатськими рисами.
Хоча, можливо, Україні варто більш інтенсивно розвивати свої відносини з країнами Азії. І не лише в односторонньому порядку. Мене особисто у цій історії цікавить одне питання: чому казахський олігарх Нурлан Балгімбаєв може собі дозволити придбання заводу в Україні, а жоден український олігарх не дозволяє собі купівлю підприємства у Середній Азії?
Чи, може, Україна не має у цьому регіоні своїх економічних інтересів?
|
|
