Екологія інформації
АЛЬТЕРНАТИВИ
Петро ДІДУЛА
16 листопада у Львівській Богословській Академії відбувся “круглий стіл” на тему “Екологія масової інформації”. Організатори семінару – Інститут релігії і суспільства ЛБА та Інститут екології та масової інформації ЛНУ ім. Івана Франка.
Якщо людство придумало парасольки, щоби сховатися від атмосферних опадів, час творити якийсь захист і від “інформаційної негоди”, – такою, можна сказати, була тема дискусії.
У жодного учасника, круглого столу не виникнуло сумніву щодо потреби якось протидіяти тому тиску, який чинить медіа-простір на сучасну людину. А тут були представлені погляди соціологів, психологів, журналістів, богословів, багатьох інших, хто відчуває цю проблематику насущною для себе і для свого найближчого оточення. Попри велетенську палітру представлених на дискусії поглядів, їх фактично можна було б розділити на дві позиції. Одна наголошує на потребі розвивати в Україні систему захисту людських (а особливо – дитячих) умів та сердець від негативного впливу ЗМІ. Слабинка даного підходу полягає у тому, що динаміка його впливу зосереджується на негативних явищах ЗМІ, отже, попри загалом сумнівну дієвість самого методу, очевидним залишається те, що увагу дитини в інший спосіб, але все ж таки приковується до явища у своїй суті негативного.
До певної міри доповненнями до цієї ж позиції звучали виступи на користь того, щоби розвивати індустрію якісної відео- й телепродукції (скажімо, коли йдеться про телебачення, створювати більше програм, які б трактували реалії людського життя під християнським кутом зору), розвивати системи часткового обмеження доступу до споживача ЗМІ аморальної, неестетичної, агресієтворної продукції. Достойна окремої уваги пропозиція, в якій йшлося про перспективу створення при Інституті екології та масової інформації спеціальної комісії, яка б давала оцінку фільмам та телепередачам згідно з наперед визначеною шкалою характеристик продукції.
З іншого боку, стверджувалося, що треба розвивати альтернативні до ЗМІ середовища, в яких діти й старші люди могли б отримувати той комплекс емоційних та розумових переживань, які вони знаходять у ЗМІ спотвореними. Прикладом цьому знову ж таки слугував Захід. Скажімо, у Сполучених Штатах є багато сімей, де телевізорів удома взагалі немає. Батьки сприяють урізноманітненню життя своїх чад, щоби ця “відсутність” не викликала в них відчуття неповноцінності серед однолітків, забезпечуючи дітям екскурсії, подорожі, перегляд відеофільмів, читання книжок, тематичні зустрічі – усе це переважно у товариствах однолітків, яких батьки стараються комунікувати через культурні, церковні, національні осередки. У даному випадку йдеться не про якісь дії супроти негативного впливу ЗМІ, а про сам спосіб життя, за якого цей негативний вплив мас-медіа зведено до мінімуму. Якраз у сенсі протидії негативному впливу ЗМІ на людину цей підхід кардинально відрізняється від попереднього своєю відкритістю, орієнтованістю на живе спілкування, пережиття справжнього.
Дискусія якраз і прояснила ту суттєву різницю у підходах до вирішення даної проблематики.
|
|
