Бій із тінню
Президент видав черговий антикорупційний указ та закликав до боротьби з олігархами
МОЯ БОРОТЬБА
Дмитро ЯЦЕНКО
“Корупція – це не українське слово. Не ми його вигадали”, – саме так уже не один раз заявляв Президент України Леонід Кучма. Тим не менше, з року в рік наша держава опиняється в центрі щораз то гучніших корупційних скандалів, за міжнародними дослідженнями рівень корупції в Україні зростає, а єдиним українцем, який хоч якось реагує на ці негативні явища, залишається незмінний за останні шість років борець із корупцією – Леонід Кучма.
Гарант Конституції за роки своєї діяльності видав цілу низку законодавчих документів та доповнень до них, серед яких є укази про Національну програму боротьби з корупцією (1997) та про Концепцію боротьби з корупцією на 1998-2005 роки (1998). Але й це ще не все: в характеристиці антикорупційної діяльності Леоніда Кучми обов’язково слід згадати його безкомпромісні промови та обіцянки викорінити організовану злочинність та корумпованість українського чиновництва ще у 1992 році, коли Леонід Данилович став прем’єром, у 1994 році – під час переможної президентської кампанії, у 1999 році, коли Гарант удруге зійшов на найвищу державну посаду... Тепер Президент підписав ще один указ про додаткові заходи для посилення боротьби з корупцією та іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері.
Документ має на меті зекономити державні кошти та максимально скоротити видатки практично в усіх галузях господарства. Крім того, нинішній указ покликаний проконтролювати виконання іншого президентського указу про наповнення держбюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни, а відтак Кабмін муситиме щоквартально звітуватися за стан бюджетних справ. Ця ініціатива Леоніда Кучми фактично співпала в часі з іншою досить цікавою заявою. Під час наукової конференції “Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку” Президент висловився за обмеження впливу олігархічних структур на органи державної влади й за рішуче зменшення рівня “тіньової” економіки. За словами Кучми, внаслідок цього бюджет недоотримує щороку 10-12 мільярдів гривень, а найбільш небезпечним наслідком “тінізації” є зростання корупції в держапараті та перетворення значної його частини на суб’єкти тіньової економіки.
Залишається зачекати, чи піде Леонід Кучма за російським сценарієм боротьби з олігархами. Досвід його північного колеги Володимира Путіна, який відверто заявив: “У нас є палиця проти олігархів, і держава обов’язково нею скористається,” – виявив, що в Росії влада поставила собі за мету витіснити фінансово-політичні групи з суспільного життя. Першими жертвами вже фактично стали Березовський та Гусинський. В українському політико-економічному житті теж є не менш відомі прізвища, хоча ці особи, до яких уже причепилося прізвисько “олігархи”, на відміну від російських, мають суттєво менші капітали. Стосовно самого цього суспільного явища – олігархів – редакція “Поступу” поцікавилася думкою директора Інституту політики Миколи Томенка.
“Наша ситуація, на мою думку, суттєво відрізняється від російської, а її специфіка полягає в тому, що ми не маємо економічних олігархів, яких має Росія. Ми маємо політичних олігархів. Політичні олігархи є злом більшим, ніж економічні, бо здебільшого вони не мають системного бізнесу, а займаються зароблянням грошей шляхом певних політичних важелів. І боротьба саме з політичними олігархами – як суб’єктами прийняття політичних рішень – є абсолютно актуальною для України. Ненормально, коли ступінь впливовості такого політичного олігарха є у кілька разів більшим, ніж ступінь впливовості міністра або навіть прем’єр-міністра”.
Микола Томенко вважає, що проблема полягає не в тому, щоби заборонити олігархам займатися бізнесом (усе-таки вони дають роботу багатьом людям), а в тому, щоби вони дотримувалися загальних правил поведінки на ринку. “Чому фінансово-політичні групи почали активно нищити уряд?” – запитує політолог, а тоді відповідає: “З одної простої причини: ступінь прибутковості тіньового й олігархічного бізнесу сьогодні на порядок зменшився. Таким чином, олігархи не здатні тепер утримувати свої неприбуткові проекти – партії, газети, телекомпанії, футбольні команди...”.
А от коли почнуть діяти єдині правила гри на економічному ринку, то це дасть змогу декриміналізувати українську економіку: в Україні політики будуть конкурувати поміж політиками, а бізнесмени – серед бізнесменів. Таким чином, таке явище, як олігарх, зникне, перестане бути суб’єктом політичного життя.
“Натомість на місце політичних олігархів як провідних політичних акторів повинні прийти такі актори, які передбачені Конституцією, – політичні партії, депутатські групи і фракції, профспілкові та громадські організації, уряд та інші законні політичні структури. Якщо прийдуть правоохоронні чи силові структури – тоді це буде таке саме зло, як і олігархічні структури”, – попереджує Микола Томенко. Зрештою, правоохоронні структури мусять займатися наведенням порядку й безпекою громадян, бізнесмени мусять заробляти гроші й платити податки, а політичні структури повинні максимально представляти політичні інтереси людей в органах державної влади.
Слід сказати, що обмеження впливів українських олігархів уже здійснює уряд Віктора Ющенка, а посилення цієї боротьби може призвести до розгортання ще більшої антиурядової кампанії в ЗМІ. На запитання кореспондента “Поступу”, як можуть розвиватися події далі, Микола Томенко відповів: “Я думаю, що ситуація виглядає таким чином, що на сьогодні опоненти Віктора Ющенка прекрасно бачать, що відставка абсолютно “на руку” прем’єрові, адже він має досить серйозний авторитет, певні позитивні показники в своїй діяльності. Тому найближчим часом я не бачу на посаді керівника уряду силовика чи олігарха, хоча вони страшенно хочуть цього, і я думаю, що поки що уряд Віктора Ющенка залишатиметься”.
|
|
