Паризька Опера у первісному вигляді
РЕСТАВРАЦІЯ
Кладін КАНЕТТІ
Прославлена паризька Опера отримала свій первісний вигляд. Із центрального фасаду забрали всі риштування, він засяяв позолотою. Мармуровій оздобі повернули первісний колір, відреставрували мозаїчні панно. Усі статуї були старанно відчищені й наново покриті патиною.
Дві найбільш знамениті скульптури із позолоченої бронзи, що символізують Поезію і Гармонію, кожна у сім метрів заввишки, знову прикрашають високий аттик будинку. Для того, щоб відчистити почорнілі статуї, їх довелося зняти з даху. Потім відмиті скульптури знову повернули на місце й там їх наново покрили позолотою. Південний фасад Опери пробув у риштованні цілий рік. Для його реставрації знадобилися фахівці 25 професій, адже при спорудженні театру було використано 36 різноманітних матеріалів. Так, наприклад, вапняк було взято з шести різних кар’єрів із різним ступенем твердості й особливих характеристик. Для виготовлення статуй були використані чотири види каменю, які довелося очищувати мікроабразивним способом, а потім – за допомогою лазера.
Будинок було споруджено за проектом Шарля Гарньє. Цей абсолютно нікому не відомий архітектор у тридцять п’ять років виграв державний конкурс на будівництво театру. У 1861 році він об’їхав усю Європу в пошуках кращих сортів мармуру й вибрав 10 сортів. До речі, в оздобленні будинків використані матеріали різних кольорів: червоний порфір із Фінляндії, зелений мармур із Генуї, аметист із надр Мон-блану, чорний порфір із Бельгії, граніт із Шотландії... Основний матеріал, використаний при будівництві театру, – піренейський червоний із білими прожилками мармур – вражає багатством відтінків. Щоби замінити ушкоджені шматки мармуру, довелося наново об’їздити всю Європу в пошуках замінників. Адже кар’єри, із яких було взято камінь, більше не існують. Потребувала реставрації також венеціанська мозаїка, з якої випали золоті частини. Відсутні мозаїчні кубики були виконані в Італії – на тому ж підприємстві, яке у минулому столітті вибрав Гарньє. Вражає кількість позолоти, яку деякі вважають ознакою поганого смаку. Однак із часом вона потемніє. Відомо, що Гарньє хотів визолотити весь мідний купол.
Відчищені від пилюки і покриті позолотою погруддя Моцарта, Скриба, Бетховена і Россіні (усього дев’ять композиторів і лібретистів). Заблищали свіжою позолотою і 62 театральні маски на карнизі. Шістнадцять монументальних колон із золотими капітелями підтримують мезонін другого поверху. Нижній поверх фасаду вирішений у виді масивної аркади, прикрашеної чотирма скульптурними групами. Відповідно до проекту Ш. Гарньє були визолочені деталі “Скульптури і Живопису” й “Архітектури та Промисловості”, а також шпилі на чорному штахеті навколо будинку.
У ході реставрації на кольоровому мармурі чітко проступив золотий вензель EN – монограма Наполеона ІІІ, наприкінці правління якого й були початі роботи зі спорудження театру. Опера ж була урочисто відкрита лише на початку Третьої республіки в 1875 році, після падіння імперії, а тому Гарньє довелося замаскувати їх під ініціали тодішнього президента Республіки маршала Мак-Магова. Спорудження будинку Національної Академії музики і танцю (офіційна назва – “Гранд-Опера”) почалося в 1863 й закінчилося в 1878 році. У ході будівництва постійно виникали різноманітні проблеми. Франко-прусська війна 1870 року і Паризька Комуна призупинили роботи. У 1923 році Опера була занесена в список історичних пам’яток. У 1994-1995 роках там проведено ремонт і встановлено кондиціонери.
Плафон у глядацькому залі був розписаний Марком Шагалом у 1964 році. У цьому ж році знаменита скульптура Карпо, яка найбільше постраждала від атмосферних опадів, “Танець”, була замінена копією, виконаною скульптором Полем Бельмондо (батьком відомого актора). Оригінал відтепер зберігається в музеї д’Орсе. Після реставрації публіка знову одержала доступ у мезонін на другому поверсі.
Він був закритий через те, що зі стелі падали мозаїки. Кольорові кубики вдалося закріпити, мармурова підлога була відчищена і відполірована. Роботами керував Алан-Шарль Перро, який уже керував відновленням Британського парламенту після пожежі у 1994 році. Роботи обійшлися в 37, 5 млн. франків, із них тільки 6, 4 млн. франків пішло на реставрацію чотирьох скульптурних груп. На відновлення двох бічних і заднього фасаду вже витрачено 15 млн. франків. Однак заплановано їх повний ремонт. Уперше будинок театру було приведено у повну відповідність до планів Шарля Гарньє. Наступний етап – роботи у Великому фойє, намічені на 2001 рік. Однак фахівці вже зараз побоюються, щоб забруднення атмосфери не зіпсувало зовнішній вигляд театру.
|
|
