Жадан, "Люк" та "Калєкція"
СЛОБОЖАНЦІ
Олександр ПАСІЧНИЙ
“Я знічуюсь перед цим безчассям / збиваючись на особистості / там армія уряд гендерні штуки різна ...ня в бортприборах / комахи на фарах і бортовому склі / сполохані субмарини торкаються / мокрими холодними носами / акваріумного скла / душі дельфінів вистрибують із води / і ловлять шматки провіанту з твоїх змерзлих пальців...”
Це уривок нової поеми С. Жадана “Кантрі енд вестерн”, проартикульованої з купюрами у Львові. Це не силабо-тонічний, а вільний вірш, та радше зовсім не віршування, а процес наговорення – “починаючи говорити про наближення осені” – з першого рядка. Поетові тепер властиве “більш психоделічне ставлення до життя, більше закорінення в соціум”, він “проживає соціум як певну екзистенційну модель”. Цей текст С. Жадан написав у Карпатах, де в жовтні він був разом з М.Барбарою у тій самій хатині, де жив колись С.Параджанов та його знімальна група. Сергій навіть спав на лаві свого тезки... Тож не дивно, що текстові притаманна певна кінематографічність – навіть зовнішня – “десь там, за титрами”, “мудацька система кінопрокату”. Тут є видимість зорових образів, монотонна рухливість, мінливість кадрів, що супроводжуються голосом. Боже, читаєш поему і ніби чуєш чорно-білий лускіт старого кіноапарата.
Жадан збирається скомпонувати книжку, до якої увійдуть дві нові поеми, вірші та проза, і видати її в “Класиці”. Тексти будуть набрані латинкою, оздоблені малюнками Костирка. Поки що видання відкладається, бо частина тексту – у стадії писання. А “Кальварія” має випустити “Балади про війну і відбудову”. Спершу за них бралося одне одеське видавництво, але злякалося їх ледь не “антиукраїнської” налаштованості та просякнутості лайливими словами.
Нещодавно Жадан організував у Харкові акцію “Я проти війни”, яка відбувалася під егідою АУП у клубі “Форт”. Вона тривала non-stop-ом зранку до пізньої ночі: літературний вечір, мов та оковита, перелився у концерт класичної музики, а той змутував на рок-концерт. Акцію супроводжувало опитування мешканців Харкова щодо війни в Чечні – і вони виявили несхвалення мілітарних дій Москви, фактично підтримали чеченців. Та це просто так не минулося: харківська влада “наїхала” на ініціаторів заходу, вимагаючи пояснень та виправдань, а джазовий музикант Сергій Лєтов прислав із Росії лайливу писульку.
Схоже на те, що журнал “Ґіґієна” відходить у минуле. Його редактор не задоволений фінансовими проблемами та малим накладом (200 примірників), який майже весь осідає в колі місцевих літераторів. Старе українське друкарство вкривається “павутинням” комп’ютерної мережі – Жадан готує соц-арт-магазин “Zachistka” в Інтернеті. Він буде наближений до “лимонівських” видань, має містити текстовий та візуальний ряди. Журнал репрезентуватиме мистецтво, ангажоване під соціальне, і це дає йому шанс стати популярним.
“Люк” І “Калєкція” – дві харківських групи – разом із С. Жаданом приїхали до Львова на запрошення М. Барбари та Р. Скиби.
“Люк” – молода команда, заснована восени 98-го року. До неї входять Бетті (вокал), Сергій Мороз (бас-гітара), Костянтин Шепеленко (перкусії; грає ще в “Пасхальном шествии”) та ін. Стиль групи можна окреслити як acid-jazz та easy listen (“легке слухання”) – і дійсно, це доволі не нав’язлива, приємна музика, подібна до японського Pizzicato five. У ній вчуваються латино-американські ритми, Карлос Сантана, дещо від трип-хопової команди Morcheba. На концерті в “Ляльці” публіку приємно вразив повноголосий, грудний вокал Бетті – до речі, її родина походить з Африки, та й сама харків’янка жила в Уганді. А як пританцьовує ця кобіта!.. Група має тексти англійською, іспанською, російською і, звичайно, українською. На рідний ґрунт музикантів “зіштовхнув” С. Жадан, який уже рік співпрацює з ними, пише тексти “на рибу”. Він є автором віршів у піснях “Лоліта”, “Сахалін”, “TV” та ін.
“Калєкція” не має нічого спільного з процесом “каліцтва”, як то може видатися з назви. Група є першою україномовною в Харкові (заснована 91-го року), але ще й досі жива. Це традиційний рок, близький до “Наутілус Помпіліус”, до фолькових мотивів “Мандрів”, часом до блюзу. Геннадій М’ясоєдов, лідер групи, вважає, що в музиці важливий саме творчий момент, що в ній необхідно бути відвертим. У цьому не відмовиш пісням “Залатая осєнь”, “Гуси”, “Літо”, “Джяз”. “Рожевий дегенерат” темпераментно йде під звуки баяна до своєї “рожевої бабусі” – і це в той час, коли “З волосся нашого зроблено перуки” – оповідають пісенні тексти С. Жадана та Р. Скиби –
і ми з усмішкою аплодуємо цьому кроку.
Прогресивна музика в Харкові “пробуксовує”. І це при тому, що місто має, за словами С. Жадана, “найсильніший рок в Україні” (та альтернативи) – групи “Люк”, “Калєкція”, Alma mater, “Немного зелени”, “Пасхальное шествие”. Але потенційна енергія харківської музики так і лишається in incunabula – музиканти тішать себе в підвалах та на горищах, бо в місті немає концертних майданчиків, відповідних рекордингових компаній, теле- та радіоефірів.
Близько 10 місцевих радіостанцій, уже куплених московським та петербурзьким капіталом, крутять “попсу”. Групи на кшталт “Дождя” грають традиційний російський рок. Радіо “Ініціатива” лишається недосяжною мрією. І навіть старе втрачається: на початку листопада було закрито клуб Zappa з його найкрутішою тусовкою. Зараз невідомо, чи прийме клуб “Форт” мишей, що тікають із затонулої Zapp и.
Очевидно, що в Харкові бракує доброго менеджементу та великого капіталу в українських руках. Справу штовхають кілька ентузіастів, серед яких Жадан, “Люк”, “Калєкція”. Але вони мають неймовірну енергію – гості з Харкова за кілька днів встигли виступити у клубі “Лялька”, в театрі ім. Л. Курбаса, у Спілці письменників та на радіо “Ініціатива”.
|
|
