Парадокси американської демократії
ВИБОРИ
Адам СИНИЦЬКИЙ
Відколи, здавалось, проста і ефективна формула виборчої системи Сполучених Штатів раптом обернулася на формулу із двома невідомими, простих американців не полишає питання: а чи справді демократія “made in USA” є настільки досконалою. Чому останні президентські вибори у країні із достатньо тривалою демократичною традицією перетворюються, за висловом одного з впливових республіканців, на “якийсь шабаш” і мало не на міжнародний скандал.
Найправильніший варіант відповіді міг би бути наступним: демократичний устрій може бути досконалим настільки, наскільки досконалими є його носії – люди. Людям, як відомо, властиво помилятись, а як істотам суспільним – ще й шукати винних у збоях системи.
Поки у Флориді триває вже третій перерахунок голосів, обидва претенденти на ґаздування у Білому Домі, які ще вчора могли спокійно потиснути один одному руки і привітати суперника з перемогою, виходять на стежку юридичної війни. Демократи звинуватили республіканців у порушеннях під час проведення виборів. Гостроти справі додали два ящики з бюлетенями, знайдені в одному з негритянських кварталів Палм-Біч. Один із них був знайдений у місцевій церкві, де, за словами пароха, голосувало близько 1400 афроамериканців, які переважно підтримують Альберта Гора.
Контрвипад з боку команди Буша-молодшого послідував без вагань. Як би там не було, але шанси в демократів зберігаються. Насамперед тому, що перерахування вручну може додати ще чимало бюлетенів, які машина порахувала за недійсні. У даному випадку американців підводить чи не надмірна відданість традиціям: як і 150 років тому, голосування відбувається шляхом проколювання дірок у бланку. Частина бюлетенів таким чином стає недійсною. Попередні результати перерахування 4500 бюлетенів виявили 33 додаткові голоси на користь Гора і ще 14 – на користь Буша. Оскільки всього проголосувало близько 450 тисяч мешканців штату, результати перерахунку можуть стати фатальними для “майже президента” Буша. Його команді не залишається іншого виходу, як спробувати призупинити процес перерахування. Вчора сам кандидат від республіканців разом із своїм помічником Діком Чейні та ще 7 флоридцями подав позов до суду з вимогою припинити перерахунок голосів. У документі йдеться про те, що дії виборчого штату демократів ставлять під загрозу справедливість виборів і можуть призвести до конституційної кризи. Буш апелює до 14 поправки до конституції США, яка гарантує рівні права громадянам – мовляв, мешканцям інших штатів, можливо,теж хотілось би перерахування голосів вручну. На це демократи мають два вбивчі аргументи: по-перше, таке перерахування не суперечить ні законодавству штатів, ні американській конституції, по-друге, сам Буш вимагав проведення рахування голосів у своєму рідному штаті Техасі без застосування машин.
Наразі справа передана на розгляд федерального судді Доналда Мілдсбрукса, призначеного на цю посаду три роки тому президентом-демократом Біллом Клінтоном. Якщо Мілдсбрукс відхилить позов республіканців, вони можуть подати апеляцію до Верховного суду країни.
Політична криза змусила американський Конгрес шукати винуватців навіть у тій царині, де будь-яке втручання з боку держави трактується як посягання на святе. Тим не менше, парламентська комісія у справах телекомунікації прагне з’ясувати, чому на всіх телеканалах протягом дня виборів тричі проголошувались протилежні результати голосування у Флориді. Адже, як би там не було, неймовірну плутанину і дипломатичні конфузи із передчасними привітаннями передчасного тріумфатора породив один випуск служби новин CNN.
Наскільки далеко може заходити свобода слова і де має проходити межа відповідальності за неправдиву чи невчасну інформацію, запитують американські політики. Очевидно, що мас-медіа є неконтрольованими у висвітлені таких подій, як президентські вибори. Це, звичайно, необхідна умова для демократичних виборів. Але, як це не парадоксально, саме ЗМІ, вишукуючи сенсаційні факти з біографій, висвітлюючи кожен крок учасників президентських перегонів, перетворюють передвиборчу кампанію на банальне шоу, де виграє найменш заплямований (відтак, найбільш банальний) кандидат.
|
|
