Тьєррі Мюглер: успіх, що зникає
ВИСОКА МОДА
У вісімдесятих та на початку дев’яностих ім’я Тьєррі Мюглера весь час було на вустах у модної публіки, а його кар’єра супроводжується величезним успіхом та інтересом преси. На межі сторіч Мюглера, здається, спіткала та ж доля, що й Крістіана Діора та Пако Рабанна: він став класиком. Чи значить це, що він більше нас не дивуватиме?
Тьєррі Мюглер народився у Страсбурзі в 1948 році. Блискучий студент Страсбурзької школи образотворчих мистецтв, у 14 років він почав танцювати в Rhine Opera Ballet і відвідувати курс декоративного мистецтва. Він малював власні моделі й шив за своїми ескізами одяг для самого ж себе. У двадцять Тьєррі переїжджає зі Страсбурга у Париж, де на терасі одного з паризьких кафе вперше показує свої моделі. Глядачі зустрічають моделі Мюглера оплесками, і Тьєррі стає стилістом.
Свою кар’єру в моді він почав помічником дизайнера в Gudule boutique, а пізніше працював стилістом для Андре Петерса у Лондоні й консультував різноманітні доми моди в Парижі та Мілані. У 1973 році він створює лінію одягу Cafe de Paris, яка складалася з чорних сексуальних суконь. Преса робить Мюглерові компліменти, і в 1974 році дизайнер засновує власний Дім моди. У 1977 році Мюглер зробив свій перший повний показ, і вже тоді його почали називати найкращим стилістом у Парижі. “Він наново створив спокусу”, – пишуть про нього в газетах. У 1984 Тьєррі Мюглер ламає традицію, що склалася в паризькому світі моди, і подає свою зимову колекцію не в Луврі, а на стадіоні. Відтоді його покази перетворюються в шоу, подібні до бродвейських хореографічних постановок і мюзиклів. У центрі уваги дизайнера – тіло. Його стиль – провокація і пригода.
Дизайн його моделей підкреслює форму тіла і вирізняється скрупульозною точністю крою. “Балет навчив мене строгому костюму, – говорить Мюглер. – Я зрозумів, якою важливою є лінія плечей, посадка голови, ритм кроків”. “Йому вдалося виділити жіночність у чистому вигляді”, – кажуть про нього знавці.
Але Тьєррі Мюглер – це не тільки модний одяг, це ще й парфуми та ювелірні прикраси. У жовтні 1992 він запропонував французьким жінкам свої перші парфуми Аngel. Angel – це блакитнувата рідина зі східним запахом, пряними відтінками шоколаду, карамелі, меду, ванілі і чуттєвими деревними нотками, вкладена у флакон у формі зірки – фірмовий знак компанії Мюглера. Трохи пізніше з’явилися пахощі для чоловіків A Man. Ювелірна колекція виготовлена зі сяючого срібла й інших металів. Каблучки, браслети, підвіски, кольє декоровані вставками з дорогоцінних і напівкоштовних каменів – небесноблакитних топазів і сонячножовтих аметистів.
До 1995 року бутики Мюглера вже були у всіх значних містах світу: Парижі, Каннах, Брюсселі, Гамбурзі, Женеві, Гонконзі, Стамбулі, Лондоні, Джакарті. У 1997 Тьєррі Мюглера запросили в Торговельну палату, щоби представити його колекцію haute couture. У тому ж році Colbert Committee включив компанію Тьєррі Мюглера до списку сімдесяти п’яти найкращих французьких компаній.
Завдяки чому до Мюглера прийшов успіх? Йому вдалося вгадати потаємне бажання жінки. Він схильний бачити в ній сексуально-агресивну бестію, він обожнює шкіряні корсети, шпильки...
Як жартують критики, маркіз де Сад пролив би сльози радості, дивлячись на твори від Мюглера. Але в той же час його героїня завжди різна: то вона із гладко зачесаним волоссям і застебнута на всі гудзики, то недосяжно-бажана на своїх височезних шпильках, то повітряна і невагома, як метелик, і ніжна, як квітка.
Розповідь про Тьєррі Мюглера не буде повною, якщо не сказати хоч кілька слів про нього як про фотографа. Адже, на відміну від тих дизайнерів, чиї спроби у фотографії розчаровують, Мюглер зумів вловити у фотографії “момент моди”. У його другому фотоальбомі, що називається Fashion Fetish Fantasy, зібрано все зроблене дизайнером за останні 25 років. На знімках відбиті зоряні моделі, яких Мюглер улагіднював зі старанністю мисливця за автографами, травесті, яких він використовував, щоби додати своїм пронизаним гострою сексуальністю фантазіям ще більшої пікантності, і, звичайно, одяг.
Усі 25 років, проведених ним у моді, Мюглер залишався вірним своїм фетишистським фантазіям і зумів утілити щирий дух моди “від кутюр” у своїх неземних творах. Він став утіленням усього казкового, неземного, потойбічного, екстравагантного в моді. Але у своїй прихильності до нереального він, здається, загубив почуття часу і не зміг встежити за примхами моди. За останні два роки його голос у хорі молодих дизайнерів і стилістів втратив своє колишнє звучання. Моду завоювали нові бунтарі й ексцентрики – такі, як Александр Мак-Квін, якому вдається поєднувати мюглерівську театральність з успіхом у преси й покупців, який останнім часом чомусь вислизає від Мюглера.
К. С.
|
|
