Кому належить кіно?
Свіжі кіноафіші у Львові стали рідкістю
cinema
Галина САВЧИН
Під гучним гаслом захисту українського кіно розпочалося у Львові створення асоціації працівників кіномережі. Щоправда, патетичним залишається лише гасло, а насправді члени ініціативної групи поставили собі досить прагматичну мету – зберегти приміщення існуючих кінотеатрів. Зрозуміло, що ніхто не хоче добровільно позбутися робочого місця.
Учора директори львівських кінотеатрів повідомили, що планують юридично зареєструвати таку асоціацію. Причиною такої рішучості стало призупинення міським головою дії ухвали № 772 “Про кінотеатри міста Львова”, яка передбачала приватизацію кількох львівських кінотеатрів та реорганізацію решти неприбуткових закладів кіномережі. За словами директора кінотеатру “Київ” Романа Щура, форма власності повинна була змінитися у кінотеатрах “Кассандра”, імені І. Миколайчука,
ім. Б. Хмельницького. Великі зміни очікували кінотеатр “Дзвін”, який мав перетворитися у “Культурно-мистецький центр”, кінотеатр “Сокіл” мав називатися “Центр українського кіномистецтва”, кінотеатри “Зірка” та “Стрілець” мали нарешті отримати назву, яка виправдовує їхню теперішню діяльність, –”культурно-мистецькі клуби”. Дещо змінити форму свої діяльності мав кінотеатр ім. Т. Шевченка, бо очікувалося, що з нього буде зроблено “Центр сучасного скла”, а кінотеатр “Київ” невдовзі мав би вітати численні екскурсії як муніципальна картинна галерея. Очевидно, що прийняття такої ухвали було продиктовано часом і умовами, в яких опинилися львівські кінотеатри, проте директори не збиралася поступатися своєю “вотчиною”.
Після їхнього офіційного звернення до міністра культури Богдана Ступки Василь Куйбіда отримав лист від міністра із риторичним питанням: для чого реорганізовувати діючі кінотеатри, коли вони є прибутковими? І справді, хто був зацікавлений у таких реформах місцевої кіномережі? Очевидно, що Львів уже неодноразово отримував від інвесторів пропозиції переобладнати заклади радянського кінопрокату на сучасні європейські кінотеатри. І прибутковість таких змін, і задоволення мешканців міста, які б нарешті отримали змогу переглядати гарні фільми у достойному форматі, були очевидними, але...
Але можна зрозуміти і директорів львівських кінотеатрів, які вже багато років плекали розвиток кіногалузі у Львові. Директор кінотеатру ім. Миколайчука Ліна Лазішвілі вважає, що занепад кіногалузі є тимчасовим явищем і відображає стан суспільства. Як аргумент вона навела такі цифри: кінотеатр ім. І. Миколайчука за третій квартал отримав прибутків на суму
1 700 грн., що є досить багато, зважаючи на те, що ціна квитка – 50 коп. Тому приватизація цього закладу є абсолютно непотрібною, вважає Ліна Лазішвілі.
Мешканці міста нічого не отримають від цього протистояння. Зате якщо незабаром у Львові з’явиться сучасний кіноцентр і львів’яни відчують смак справжнього видовища, у членів асоціації працівників кіномережі шансів на те, щоби виграти цей двобій, майже не залишиться. Народ віддавна прагне хліба і видовищ...
|
|
