Шарлатани чи месії?
Репортаж із ризиком для здоров"я
Лариса АНДРІЄВСЬКА
Знаючи, чого варті аргументи, не підкріплені власним досвідом, журналістка “Поступу” зважилася особисто відвідати сеанс нетрадиційної медицини. Отже,
Трохи власного досвіду
На фасаді театру “ПрикВO” (чи як там його зараз) періодично з’являється афіша з парою велетенських очей. Ні, це не анонс авангардової вистави, це реклама сеансів “людини зі Сходу”, артроніка, “потомствєнного врача” і почесного казака, котрий дає раду аж на 999 хвороб.
11-та ранку, перший сеанс. У залі чоловік п’ятдесят, не більше. Та оскільки нині таких сеансів буде три, я, як кобіта прагматична, роблю перші розрахунки: нехай по 150 чоловік денно, з кожного по 25 гривень, а ще індивідуальні консультації за подвійним тарифом...
Обережно роздивляюся по залу. Видно, не всі прийшли заради цікавості. Просто сцени – родина інвалідів: паралізований чоловік, жінка з ціпком, донька-церебральниця... А на сцені – лише звичайний стіл із мікрофоном і купа пластикових пляшок з-під “мінералки”. Ага, це, либонь, будуть воду заряджати.
Зрештою, з балкона лунає “медитативна” музика, а на сцені з’являється... Чомусь я собі уявляла тамту “людину зі Сходу” чимось середнім між йеті і Чорним Хотабом. Наразі бачу непримітного чоловіка в цивільному, несхідного і неекзотичного. Хіба має сильний акцент “а-ля Йосип Сталін” і спілкується мовою, котру можна умовно назвати російською.
Пророк оголошує, що сьогодні даватиме “воздєйствіє на голову”. Себто, на вуха-горло-ніс, ротову порожнину, очний і черепний тиск, волосся і “всьо, што блізка ат галави”. Термінологія, як на “потомствєнного врача”, вельми своєрідна. Чого варто лише одно “плохоє оволосєніє”?
Із залу сипляться заявки: “Іване Васильовичу, дайте “воздєйствіє” на епілепсію (підвищену кислотність, злоякісну пухлину, аденому простати, провали пам’яті, поліартрит...). Цілитель поважно схиляє голову, у сенсі “щас сдєлаєм”, і здіймає правицю: “М’язи розслабляються. Вам хочеться спати. Даю “воздействіє” на зір...” Тут я з жахом відчуваю, що мої рідні м’язи починають у підступний спосіб розслаблятися, і мене дійсно хилить на сон. Оце халепа: коли не відведу очей долі, то засну, і провалю редакційне завдання, а коли відведу, то нічого не побачу. Починаю судомно стукати ногами по долівці. Ніби помагає.
Втім, у залі нічого цікавого не відбувається. Раз у раз змінюються “воздєйствія”, а на балконі хтось невидимий переставляє касету. Коротше, я чесно пронудилася понад годину, розмірковуючи над тим, що за такі гроші можна було би щось цікавіше показати.
Із роздумів мене висмикує пхенькання дитинчати. “Біси з малого полізли!” – будиться сусідня бабця. Екстрасенс розпочинає енергійні паси у бік малого, та той має “східного” в носі. “Ану вийдіть атсюдава с рєбьонком!” – сердито буркоче “східний”.
Врешті оплачений час закінчується, і всі прокидаються. Дещо причмелена, я суну на вихід. У вестибюлі продають по 25 гривень “джиґітські” знимки екстрасенса – в папасі та бурці – і спонукають до індивідуальних сеансів.
– Скажіть, а скільки сеансів достатньо для зцілення? – звертаюся до асистентки.
– Взагалі-то, чим більше, тим краще. Та я переконана, що ви вже сьогодні відчуєте полегшення. І обов’язково приходьте завтра.
– Даруйте, та ж завтрашній сеанс присвячений внутрішнім хворобам – від щитоподібної до сечового міхура. А у мене очі...
– Що ж, встанете перед сеансом, замовите собі індивідуальне “воздєйствіє”.
Трохи рефлексії
Мабуть, читач очікує на вже традиційне резюме: так, не покращився у мене зір, не виросли нові зуби та “хороше оволосєніє”. Себто, плакали мої грошики, а людина зі Сходу виявилася ошустом і нездалим артроніком (Медична енциклопедія вкупі зі Словником іншомовних слів безсилі спростувати сей термін, підозрюю, що самі артроніки також). Та подібний висновок наражає на припущення: мовляв, коли цей поганий, то десь є і добрий, а піду-но я собі до Ілхама чи провидиці Люби – там, до речі, вхід безкоштовний. Що ж, шановні, хочете – йдіть. Мене, наразі, непокоїть інше питання: як могло статися, що наприкінці другого тисячоліття ми вважаємо звичайний гіпно-сугестивний сеанс чимось надприроднім?
Трохи історії
Технікою гіпнозу володіли вже на Давньому Сході, зокрема, цього вміння вимагалося від усіх служителів культу. У перших християнських монастирях на Русі також уміли зцілювати словом і молитвою. Та тільки у ХІХ столітті німецький лікар Бернгейм дав визначення гіпнозу і навіювання (сугестії). В Україні та Росії вчення про гіпнотизм поширював славетний лікар та філософ Велланський (Д.М. Кавунник), а в 1898 році Бехтерев домігся запровадження курсу гіпнозу у всіх вищих медичних закладах.
І ще на світанку психотерапії професор Шільдер сказав: “Поганий той гіпнотизер, який виступає в ролі мага та чародія”.
Трохи теорії
Отже, що таке гіпноз? За визначенням Бернгейма, це штучний сон, у який можна занурити пацієнта за допомогою певних подразників: монотонного голосу гіпнотизера, ритмічного постукування, фіксування погляду на лискучих предметах тощо. (На сеансах “людини зі Сходу” це “медитативна” музика, паси рук). Якщо під час звичайного сну людина впадає у повне забуття, то під час гіпнотичного має змогу чути, відчувати, рухатися, реагуючи лише на слова гіпнотизера. Досвідчений психотерапевт може впливати на численні функції організму, зокрема, з оздоровчою метою. Приповідка про те, що всі хвороби від нервів, має серйозне наукове обґрунтування. Причиною багатьох наших хвороб є елементарні нервові розлади. Зафіксовано одиничні випадки, коли під час сеансу до людини повертався зір чи слух, утрачений внаслідок психічної травми. Однак, якщо хворий орган має органічне пошкодження, гіпнотизери безсилі. Не можуть, приміром, покращити гостроту зору.
А як же ставитися до “джиґітських” знимків, “зарядженої” води, солі, кремів тощо? Тут ми маємо справу із так званим заочним гіпнозом, який можна провадити через фотографію, лист, по телефону, радіо, телебаченню. Звісно, при умові, що гіпнотизер попередньо працював із пацієнтом.
Позиція медицини
Спростувати мої сумніви люб’язно погодився завідувач Львівським регіональним психотерапевтичним центром Сергій РОСЛЮК: “Чи може після відвідин лічника наступити сцілення чи покращення стану хворого? Теоретично – так. Адже віра в одужання відіграє неостанню роль. А от чи може такий сеанс реально зашкодити? Я маю пацієнтів, які йшли до екстрасенса як до останнього притулку. Зараз це зламані, зневірені люди – вони втратили останні гроші, останню надію і рештки здоров’я. Чого вартий ескулап, який спонукає діабетика відмовитися від інсуліну, а хворого на рак – від операції? В офіційній медицині психотерапевт завжди працює паралельно з основним лікарем. Втручання у чужу психіку передбачає індивідуальний підхід, йому передує бесіда з хворим, ретельне обстеження. Наражені на небезпеку також сильні, емоційні люди, котрі підсвідомо чинять опір під час сеансу – це теж може призвести до нервових та психічних порушень. Якщо з десяти, сотні, тисячі людей завдано шкоди лише одній і порушується гіпократівське “Не зашкодь” – це вже достатня підстава для заборони лікувальних шоу.
Чим же притягають наївняків напівграмотні лічники? Певне, спрацьовує наша ментальність: “як то я піду до психіатра – перед сусідами соромно”. А слухати бздури щодо “побитої аури” – не соромно?
Мені дуже прикро бачити навалу лічників у Львові, котрий є міжнародною столицею психотерапевтичної думки, де працюють такі світила як Фільц, Мироненко, Повханич, Добротняк, Самсонова та чимало інших. (Адреси психотерапевтичних центрів, де вам нададуть кваліфіковану (та анонімну!) допомогу, можна дізнатися за Телефоном довіри (0-58) чи в Інтернеті за адресою: www. europsyche.org.).
Трохи права
Обстоює Лариса Микульська, член Галицької асоціації правників: “У нас непопулярно наслідувати російський приклад, та у даному випадку є чому повчитися в сусідів: вони віддавна не видають чаклунам, ворожкам та екстрасенсам ліцензій на право медичної діяльності. Отож, усе те шумовиння і посунуло до недалеких “хохлів”. Та коли йдеться про наше здоров’я, ми й самі мусимо бути пильними. Коли ви таки звертаєтеся до “нетрадиційника”, запропонуйте йому встановити діагноз вашого захворювання. Якщо видасть щось на кшталт: “Я не лікую, а тільки виконую те, що мені диктують вищі сфери, (інопланетяни, Святий Дух тощо), – цього достатньо, щоби тікати світ за очі. З’ясуйте, які послуги він має право надавати – їхній перелік зазначений у протоколі до ліцензії. Навряд чи ліцензія “людини зі Сходу” містить перелік 999 хвороб. До речі, щодо конкретного пана. Усі переконані, що він щойно спустився з гір з високою місією. Насправді, він спустився звідтам досить давно і мешкає неподалік від Львова, де має чималі маєтки і частки в офіційному та тіньовому бізнесі. Вочевидь, відчуває, що небавом шарлатанство не годуватиме.
Чи варто заборонити цілительські сеанси? Не певна. Опальний екстрасенс притягне куди більше публіки, і його буде важче контролювати. До того ж, такі сеанси вигідні нашій податковій і злиденним осередкам культури. А коли ви таки впали жертвою власної довірливості чи чиєїсь корисливості, сміливо йдіть до суду чи прокуратури. Законодавство України передбачає кримінальну відповідальність за шахрайство, фізичні, моральні та матеріальні збитки. Обов’язково пройдіть медичне обстеження до і після “лікування”, забезпечте документоване підтвердження курсу і, бажано, свідків”.
Позиція церкви
Отець Володимир Гірняк (УГКЦ): “Жоден із екстрасенсів не має благословення Церкви на свій труд. Людей, які ходять на сеанси, Церква закликає покаятися”.
Ще радикальнішою є позиція Української православної церкви: “Служителі східних культів, йоги, окультисти, ворожки, астрологи, екстрасенси, чаклуни, контактери НЛО не мають права навіть після смерті на церковне поминання як особи, котрі померли поза лоном Церкви”. (“Правила поведінки у православному храмі”).
Отже, церква вважає їх біснуватими, юриспруденція – шахраями, медицина – шарлатанами, а ми займаємо чергу перед касою.
Ви собі як знаєте, а я пішла замолювати цей гріх.
|
|
