Віктор Ющенко: Будьмо чесними самі з собою
Минулої п’ятниці учасники семінару журналістів регіональних ЗМІ “Адміністративна реформа та особливості інформаційної кампанії в підтримку урядових реформ. Досвід Польщі для України” мали нагоду зустрітися з прем’єром Кабінету Міністрів України Віктором Ющенком. Зранку голова уряду виступив із доповіддю про діяльність Кабміну в соціальній сфері, а ввечері Віктор Ющенко викроїв у своєму напруженому “бюджеті часу” майже дві години для безпосереднього спілкування з журналістами. Спочатку воно мало форму прес-конференції, а згодом перейшло у відверту розмову – “по-домашньому”, у дружньому колі, без диктофонів та телекамер. Відчувалося, що Вікторові Андрійовичу самому треба було “виговоритися” й знайти підтримку у колі людей, які його розуміють душею та розумом, а не за службовими обов’язками. Із деякими фрагментами “офіційної частини” цієї розмови знайомимо сьогодні наших читачів.
– Які перспективи іноземних інвестицій у створенні компенсаційних потужностей на українських електростанціях?
– Щодо розмов із Європейським банком, то переговорний процес з іншими партнерами ще триває, тому ще не можна про все говорити. Але в цілому вже можна сказати, що зустріч відбулася “за повним форматом” – і в Леоніда Даниловича, і в Івана Степановича, і в уряді. Це було 7-8 годин безперервних переговорів, у ході яких було встановлено, що маємо спільну оцінку економічної ефективності, що стосується нарощування потужностей на Рівненській та Хмельницькій АЕС. Це найкращий проект, який сьогодні не має альтернативних форм заміщення... Є велика готовність ЄБРР продемонструвати свою активну позицію в цьому процесі. Сам проект із точки зору фінансування є солідарним: є позиція Європейського банку – як учасника і кредитора цього проекту, є позиція “Євроатому”, який співфінансує цей проект. Є позиція ще кількох кредитних агенцій, які беруть участь у цьому проекті. Зараз ведуться офіційні переговори з кожною стороною. І, на моє переконання, за останні 5-6 місяців відбулися незрівнянно великі зміни. П’ять років на високому рівні ніхто про цей проект не говорив, хоча рішення де-юре було прийнято ще всередині 1995 року.
– За дві години Вам доведеться вести переговори з делегацією Міжнародного валютного фонду, яка тема цих розмов?
– На мій погляд, ми перебуваємо у великій фазі порозуміння з МВФ. Залишаються три питання, які будуть предметом сьогоднішнього (3 листопада. – І. М.) обговорення. Це питання, що належать до блоку: бюджет, приватизація та форми безінфляційного покриття надходжень від приватизації. Далі – рівень обчислення дефіцитності бюджету у міжнародному та українському вимірі, процедура нормалізації роботи та реструктуризації банку “Україна”. Я переконаний, що на три ці питання є бачення – і є відповіді на питання. Я думаю, що переговори з МВФ закінчаться позитивно. І при розгляді питання на рівні Ради директорів ЄБРР сигнал від МВФ буде достатнім для прийняття рішення по суті.... У цілому, зараз треба говорити, що відбувається інтенсивний переговорний процес. Сьогодні було б не коректно забігати наперед і говорити щось більше. Я переконаний, що цей проект відбудеться.
– Як Ви ставитеся до рішення Верховної Ради України щодо особливостей приватизації Маріупольського металургійного заводу ім. Ілліча?
– Уряд не заперечує проти окремих альтернативних проектів приватизації, але якщо ми хочемо себе чітко відмежувати від гіркої спадщини, ми повинні визнати ряд речей. Перше – це визначення чіткої логіки проведення української приватизації. Дайте за 5 років приклад приватизації, який ми усі розуміли б та яким усі гордилися б. Ми хочемо вкотре вже підтвердити, що приватизація 2000 та 2001 років щодо тих об’єктів, перелік яких ми отримали та розіслали усім зацікавленим сторонам, серед них і нашим потенційним кредиторам, буде кожного разу проводитися з дотриманням основних принципів:
1. Комплексна засада реалізації проектів.
2. Вимоги, що засвідчують “чистоту грошей та чистоту фірм-покупців”.
3. На всіх стратегічних проектах стоятиме вимога, підтверджена аудитом, що потенційний власник має досвід роботи у даній галузі.
4. Окремою умовою формалізується реструктуризація боргів.
Щодо кожного з цих об’єктів урядом будуть прийматися умови приватизації, які будуть доводитися до громадського відома. Щодо заводу ім. Ілліча, то я не буду зараз оголошувати свою думку. Вона буде висловлена на засіданні уряду. Я не буду приймати рішення не підтримувати це рішення Верховної Ради. Фінанси не люблять амністії, фінанси люблять чіткі процедури та порядок. Якщо ми хоч один раз відмовимося від цих принципів, світ буде мати сумніви, чи Україна здатна формувати чіткі, зрозумілі, прозорі принципи приватизації.
Як визначається ціна унікальних об’єктів? Балансова вартість об’єкта не є показником. Єдиний, хто може дати ціну, – це ринок. Переможець визначається шляхом конкурсу. Але як виграти конкурс, коли немає грошей, щоби заплатити справжню ціну об’єкта? Тоді приймається рішення через парламент, що якщо в деяких випадках “дуже хочеться”, то можна. Виручки від такої приватизації не буде ніякої. Тому нам треба зберігати чистоту принципів – це ключова позиція, на якій стоятиме уряд.
– Чи у новому бюджеті буде подолана диспропорція у фінансуванні різних регіонів України?
– Ці факти є наслідком існування попередньої системи, яка кожного року збільшувала проблему нерівномірності нашого споживання. Це дійшло до того, що на рівні адміністративних районів ми маємо 5-6 кратну різницю у розмірах фінансового забезпечення чи освітніх, чи медичних, чи якихось інших бюджетних ресурсів. Ми хочемо це виправити, а для цього треба провести бюджетну реформу. Процедура використання коштів центрального бюджету на регіональному рівні повинна будуватися на нормативному принципі. Така логіка міжбюджетних відносин. Уряд тішиться тим, що ми поставили це питання. Воно зачепило всі зацікавлені сторони і на сьогодні є відчуття того, що перший етап бюджетної реформи буде започаткований у 2001 році.
Сьогодні лишається дискусійною – між першим і другим читанням – глибина нормативного підходу у відносинах центрального та місцевих бюджетів. На наш погляд, це може бути так: 1) до рівня обласних міст; 2) до рівня обласних центрів та міст обласного підпорядкування; 3) до адміністративних районів. Ми вважаємо що виграє один із перших двох варіантів. Це приблизно до 180 бюджетів. Щоби нам навчитися плавати, треба в басейн напустити води. Треба робити реформу – і вона дасть відповідь, можливо, не за один рік, на питання, як здійснити конституційний принцип можливості рівного доступу всіх громадян до бюджетних благ.
– Вікторе Андрійовичу, як Ви прокоментуєте висновки комісії Євгена Марчука щодо ситуації в паливно-енергетичному комплексі?
– Євген Кирилович має свою позицію з цього питання, і за коментарями треба звертатися до нього. Я можу сказати лише одне. Я не збираюся працювати в уряді, в якому є тіньовий кабінет. Я не збираюся працювати в уряді, в якому є паралельний уряд або спроби якогось паралельного керівництва цим урядом. Я не ідеалізую роботу уряду, хоча вважаю, що він багато зробив. Щодо речей, які могли би бути зроблені краще цим урядом, то ми відкриті для діалогу і готові сприймати поради будь-якого типу. Ревне опікування певними секторами економіки, шановні колеги, ми теж хотіли б прокоментувати особливим способом.
Якщо там є недоліки, ми хочемо їх публічно розглянути, і, не керуючись жодними корпоративними інтересами, взяти за основу виключно інтерес національний, державний. Є різні уявлення про те, як організовувати енергетичний ринок України. Я можу говорити відверто і чесно: якщо Україна не проведе започатковані цим урядом реформи оптового ринку у глибокому розумінні цього слова, ми через декілька місяців матимемо шанс бачити в Україні розвалений енергетичний ринок. Для нас – і для мене особисто – альтернативи не існує. Тому ця позиція буде незмінною. Якщо у якихось інституцій будуть інші погляди... Є утверджені практикою способи (переходячи у цей уряд, очоливши роботу цього уряду) взяти політичну відповідальність за свої дії – і вже потім здійснювати на ринку практичні зміни.
– Але деякі члени уряду погодилися з комісією Марчука.
– Я мав розмови із кожним членом уряду з тих, що підписали ці дані, і не хочу пояснювати умови, за яких вони поставили свої підписи. Але я зрозумів їх поведінку. Є позиції, які не відповідають дійсності. Якщо ми залишатимемося невизнаними у цьому питанні, я готовий передати матеріали в пресу... За даними обленерго на складах ТЕС запасів вугілля є 3 мільйони 800 тисяч із чимось тонн. Контрольна перевірка, яку робить профільна державна інституція, дає ще більші дані (удвічі більше, ніж минулого року). І коли нам говорять, що на складах є всього 300 тисяч тонн... Я просто не можу це визнати. Чи хтось захоче взяти участь у спеціальному розслідуванні? Будь ласка, ми передамо матеріали. А щодо держрезервів, то можу пояснити, що за два попередні роки було спалено шість мільйонів тонн вугілля з державного резерву. Коли наш уряд прийшов на роботу, в держрезерві був нуль. Ми ні кілограма не брали з держрезерву на опалення, але й жодного кілограма туди не покладемо. Ми сформували цей резерв на сезон і чиїхось гріхів покривати не будемо. Ми хочемо бачити Україну в теплі та з гарантованим освітленням... Витрачається такий дорогий час на такі речі, які через місяць нікого не цікавитимуть. Але сьогодні до цього прикута увага усього істеблішменту держави. Якщо думати про Україну та наші інтереси, повірте, не треба витрачати на це час. Це відійде, як весняний потік. А якщо вирішується питання сплати за електроенергію, відпадає питання – де взяти енергію? У нас в Україні не використовується 30% генеруючих потужностей. Ми мали унікальний ринок енергоресурсів, але потім три-чотирирічна вакханалія в ідеології, архітектурі цього ринку призвела до того, що на 1 січня 2000 року грошима розраховувалося 8% споживачів. Решта 50% – векселями, які вимивали обігові кошти... Коли прийде справжній господар у будь-яку розподільчу систему, ви побачите, що вже за півроку там буде наведено такий порядок, який був у нас десять років тому. Чим швидше ми продемонструємо дисципліну в платежах, тим більшу користь принесемо тим Україні. А політику “військового комунізму” – безплатного споживання – ні в цьому уряді (і в наступному теж), яким би він не був, повірте мені, ніхто провадити не буде.
– Які перспективи завершення будівництва одеського нафтотерміналу та нафтопроводу Одеса-Броди?
– Нафтотермінал і нафтопровід вписуються у новітній оптовий ринок Європи. 17 січня 2000 року ми вперше визначили офіційного державного замовника для будівництва нафтопроводу Одеса-Броди – управління магістральних нафтопроводів “Дружба”. Провели фінансування цього проекту з державного бюджету. Кілька днів тому зробили його міжнародну презентацію. Інтерес до цього проекту великий. Він забезпечує дуже добре вирішення щодо альтернативних форм транспортування нафти. Основний акцент зараз звернений на переговори з країнами, які видобувають нафту.
– Яким Ви бачите зараз завдання преси?
– Якщо ми хочемо вважати себе людьми, що йдуть у бік Європи, давайте почнемо з себе. Будьмо чесними самі з собою. А щоб демократія була міцнішою, потрібна добра собака – преса. Якщо ви не виконуватимете свою функцію, то ви поставите 50 мільйонів українців перед іншим, неєвропейським вибором. Маленький українець повинен зрозуміти, що він є Українцем (з великої літери), а держава і всі решта – його лакеї. На ваші плечі покладено такий великий хрест, і такою великою є честь його донести... Я буду тішитися і радіти, якщо кожен із нас свій хрест донесе.
Підготував Ігор МЕЛЬНИК
|
|
