Свята не буде?
ДАТА
Кость БОНДАРЕНКО
У календарях на 2000 рік день 7 листопада відмічений червоним кольором. Коли календарі здавали до друку, цей день іще був визначений як святковий законодавчо. Час іде, і лише на дев’ятому році Незалежності Українська Держава наважилася на ліквідацію цього рудимента – спадку від старої епохи. Що поробиш, Україна розвивається за законами Дарвіна: спочатку вчимося ходити прямо, не згинаючи голови. Потім у нас відпадають звички святкувати тоталітарні свята. На скільки років розтягнеться цей процес?
“Є у революції початок, нема у революції кінця”, – стверджували в радянські часи ідеологи. Ця фраза була особливо популярною на початках горбачовської перебудови. Потім почалися інші процеси – іноді закономірні, іноді сумбурні. І кожну більш-менш резонансну подію у нас було прийнято іменувати гучним терміном “революція”. Хоча насправді революція лише тоді стає революцією, коли вона кардинальним чином може вплинути на свідомість мас. Інакше це буде не революція, а бунт.
Не даремно чимала кількість людей (особливо на Сході України) досі визнає єдину Революцію – Велику жовтневу соціалістичну. Тому, що саме ця революція принесла у свідомість населення найбільший перелом. Саме тоді, 7 листопада 1917 року, постріл “Аврори” символізував: на 1/6 частині земного суходолу виникла Імперія Великого Совка.
Люди отримали новий тип мислення.
Вони розучилися бути багатими. Вони втратили ініціативність. Ініціатива в них заохочувалася виключно у межах стахановського руху – руху безплідного, ялового. Люди розучилися по-справжньому любити, радіти, висловлювати свої почуття. Поняття честі, гідності, благородства було замінено іншими поняттями – “розуму, честі й совісті нашої епохи”. Замість ідеалів самопосвяти й самопожертви нас почали виховувати на ідеалах Павлика Морозова...
Одним словом, стався перелом у свідомості. Поступово почали атрофуватися і навики, які людина здобувала у процесі еволюції. Замість правил бонтону, дорогих бенкетів та балів ми отримали дешеві їдальні з алюмінієвими ложками та виделками, тарілками з написом “Общепит”, звертання за принципом “мужчіна” – “женщіна” та п’яні опівнічні співи під вікнами опівночі. Кажуть, що Мопассан, збожеволівши, написав кров’ю на стіні психіатричної лікарні фразу: “Мосьє Мопассан перетворився на звіра”. Цікаво, чи приходило комусь у голову символічно написати подібне велетенське гасло на символічній “залізній завісі”, яка відокремлювала нас від світу, – “Весь радянський народ перетворився на звіра”? Ми не помітили процесу ре-еволюції, зворотного процесу, який почався у 1917 році. “Орел і Тризуб, зірка, й серп, і молот. І кожне виступає як своє. Своє ж у нас революція убила”, – писав молодий Павло Тичина.
Пройшло 83 роки. Дата не кругла, але вагома, помітна.
У 1991 році відбулася ще одна революція. Ми нібито позбулися колоніальної залежності й почали будувати свою державу. Але совок настільки глибоко вкорінився у наші душі, настільки пронизав наше єство, що мусимо чекати на іншу революцію – революцію ментальності. “Поступ” свого часу порушував проблему Великої антирагульської (антисовкової) революції в нашому суспільстві – революції, що має починатися з кожного з нас і повинна завершитися повною перемогою, якщо ми хочемо бути людьми – і бути громадянами Центральної Європи.
Але наразі...Наразі ми спокійно споглядаємо, як Україна знову повертається до колоніальної залежності. Ми байдуже дивимося на те, як чинять тиск на уряд і на націонал-демократів. Нам “по цимбалах”, якою буде наша зовнішня політика – і які зміни готуються в плані політики внутрішньої. Цьогорічний референдум показав, що в Україні існує критична маса “совків”, нащадків покоління 1917 року. І коли ведуться суперечки про слова гімну України, то для цієї категорії людей найкращим гімном буде революційна пісня “Мы – дети тех, кто выступал на бой с Центральной Радой, кто паровозы оставлял, идя на баррикады”. Це – їхнє свято. Це – їх день.
І глибока символічність цього дня настільки пронизала наше буття, що мені довелося чути від доволі поважних людей версії, ніби саме до чергової річниці Президент підпише Указ про звільнення Віктора Ющенка і розпуск Уряду. За методом Сталіна, який давав вказівку здобути до цієї ж дати Київ – не рахуючись із жертвами. Чи за методом Леніна, який давав вказівку штурмувати до цієї ж дати Перекоп – знову ж таки, не рахуючись із жертвами. Тепер можемо мати черговий високий документ з початковою фразою-штампом: “Ідучи назустріч Великому Жовтню і побажанням трудящих...”. Одним словом, совки і рагулі можуть мати дійсно подарунок до річниці Жовтня. І скасування Дня Революції як державного свята в Україні може виявитися лише тактичним маневром...
|
|
