Василь Логін: За кількістю виданих закордонних паспортів Львівська область займає друге-третє місце в Україні
Незважаючи на те, що за кордон ми їздимо багато, українські паспорти, тим не менше, міняємо неохоче
ІНТЕРВ"Ю
Світлана РУДЄВА
За рівнем забезпечення громадян України паспортами нового зразка цього року Львівська область (станом на 1 жовтня) посіла аж 22 місце. Схиляючись до думки, що будь-який “злочин” має право на “виправдання”, кореспондент “Поступу” звернувся за коментарем до управління паспортно-реєстраційної та міграційної роботи УМВС України у Львівській області. Про проблеми, що виникають у роботі цієї служби, читайте в інтерв’ю з її начальником – Василем ЛОГІНИМ.
– На сьогодні паспортизовано лише 73 % населення нашої області, – говорить п. Василь. – Проте так сталося в силу об’єктивних чинників. Гальмуватися процес паспортизації у нашій області почався на самих його початках, коли багатьох обурював той факт, що частина запису в нових паспортах робиться російською мовою. Потім почали виникати проблеми з бланками. Тільки цьогоріч Укрполіграф взагалі не постачав нам бланків паспортів протягом чотирьох місяців – з січня по квітень. На щастя, зараз із цим клопоту вже не маємо. Але залишилася ще одна проблема – малозабезпеченість громадян, інвалідів, пенсіонерів.
– А скільки зараз “коштує” новий український паспорт?
– Три гривні з копійками плюс вартість фотографій та добирання до райцентрів. Однак для мешканців сіл та пенсіонерів і це – великі гроші.
– З власного досвіду знаю, як раніше практикувалася примусова “стимуляція” оформлення нових паспортів, коли, наприклад, не давали довідки в ЖЕКах чи навіть відмовляли у видачі закордонних паспортів, якщо не було нового українського. Зараз таке практикується?
– Ні. Єдине, що ми може робити, – це порадити людині переробити паспорт. А те, про що ви говорите, якщо і робилося, то незаконно. Згідно з чинним законодавством, паспорт старого, “радянського”, зразка ще на сьогодні є дійсним. І хоча Програма паспортизації населення України розрахована до 2002 року, проте не існує документа, який би анульовував чи визнавав недійсними старі паспорти. Є ще один фактор, що пригальмував процес паспортизації. Це – повідомлення про введення замість паспортів ідентифікаційних пластикових карток, які нібито мали би бути введені в дію вже у цьому році. Проте цього не сталося і, як на мене, протягом найближчих двох-трьох років не станеться, оскільки введення пластикових карток потребує надто великих витрат.
– Чи немає проблем зі штатом? Чула, що після об’єднання ВВІРу і паспортної служби в одну організацію штат працівників був скорочений.
– Ми справді маємо проблеми з кадрами. На час створення паспортно-візової служби державним бюджетом утримувалося 380 штатних посад. На сьогодні ж їх є уполовину менше. І тепер у районах замість 12-15 паспортисток є лише дві-три, які на день можуть виписати не більше 15-20 паспортів, тоді як потрібно сто.
– А як складаються справи з оформленням закордонних паспортів? Вони ж бо також вимагають рук.
– За кількістю виданих закордонних паспортів Львівська область уже протягом багатьох років займає друге-третє (після Києва і Закарпаття) місце в Україні. У рік ми видаємо на руки 100-120 тис. закордонних паспортів. Особливу потребу в них мають мешканці таких прикордонних районів, як Жовківський, Мостиський, Старосамбірський, які за кордоном бувають по три-чотири рази на день і, таким чином, “виїжджають” паспорт за місяць-два.
Оформлення закордонного паспорта, як правило, триває до трьох місяців. Але ми могли би скоротити цей термін до 20 днів, якби мали відповідну технічну базу. Адже закордонні паспорти тепер не заповнюються вручну, а друкуються. У нас є лише чотири принтери, які в день можуть надрукувати не більше 400 паспортів, тоді як потреби є у п’ять-шість разів більшими. Для порівняння, відповідна до нашої київська служба паспортної реєстрації має в розпорядженні десять таких комп’ютерних систем, тобто кожний район міста забезпечений технікою.
– Що змінилося за останні п’ять років в оформленні закордонних паспортів?
– Нічого. Навіть тарифи, які залежать від розміру неоподаткованого мінімуму, не змінилися. Тобто для оформлення закордонного паспорта треба заплатити 85 грн. державного мита та 5-10 грн. за послуги ВВІРу. Отож, виходить, якщо два роки тому закордонний паспорт коштував 50 умовних одиниць, то тепер – 18.
До речі, щодо видачі закордонних паспортів ВВІРу завжди закидали звинувачення у хабарництві. Мовляв, для того, щоб швидше зробити паспорт, треба “доплатити”. По-перше, подвійна плата береться тільки тоді, якщо закордонний паспорт треба зробити менше, ніж за 10 днів. По-друге, необов’язково для цього звертатися (за “помірну” плату, зрозуміло) до п’ятих-четвертих осіб, які можуть нібито допомогти. Якщо справді є потреба у швидкому оформленні закордонного паспорта, краще звернутися до нас. Ми спробуємо зрозуміти і допомогти, якщо справді є потреба у терміновому виїзді за кордон, наприклад, у службове відрядження або на лікування тощо. А загалом, радив би, хоч це і не є обов’язковим, обзаводитися закордонним паспортом заздалегідь. Бо у нас чомусь прийнято турбуватися про це в останній момент, коли вже треба їхати.
– Чим іще, крім паспортизації, займається ваша служба?
– У людей, справді, складається враження, що ми займаємося тільки видачею внутрішніх та закордонних паспортів. Тим часом до наших обов’язків входить також оформлення документів стосовно громадянства України, реєстрація іноземців, продовження та видача віз.
Сьогодні залишається невирішеною проблема з нелегальною еміграцією. Відомо, що через прозорість східних кордонів Україна є транзитною зоною для “нелегалів” із країн Сходу (Пакистан, Афганістан, Шрі-Ланка, Індія). Тільки цього року при нелегальному перетині західного кордону України разом із прикордонниками ми затримали 150 осіб.
– На початку 90-х років дуже багато українців виїжджало за кордон. Чи сьогодні цей процес продовжується?
– Тепер українців на постійне проживання за кордон виїжджає менше. Ті часи, коли на рік виїжджало по 10-12 тисяч львів’ян в Америку, Канаду чи Німеччину, минув. Сьогодні більше виїжджають до Росії та інших колишніх радянських республік. Це переважно люди похилого віку (60-80 років), що їдуть до своїх дітей.
І ще. Дуже багато українців їде нині на заробітки до Італії, Іспанії, Португалії. Часом, мені здається, що скоро “від біди” українці подадуться й до Латинської Америки. Пам’ятаєте, як у 20-ті роки?..
Розмовляла Світлана РУДЄВА
|
|
