Самбір опинився в епіцентрі міжнародного скандалу
ЦВИНТАР
Йосип МАЛАНЯК
Будь євреєм у себе в хаті
І людиною, подібною до всіх,
коли виходиш із неї
(Л. Гордон, середина ХІХ ст.)
Саме цитату Л.Гордона використала у заголовку місцева газета “Новини Самбора”, розповідаючи читачам про проблеми, які виникли навколо колишнього єврейського цвинтаря. Про ці проблеми писала львівська преса, в тому числі й наша газета. Найбільше обурила самбірців публікація в “АиФ”, де образ українського патріота змальовано у надзвичайно образливих тонах. У конфлікт втрутилися посольства США й Ізраїлю. Торговий аташе Ізраїлю пригрозив голові Львівської обласної адміністрації Сенчукові розривом будь-яких торгових і економічних відносин між Львівською областю і державою Ізраїль, допоки не буде відновлено цвинтар у Самборі. Одним словом, емоції б’ють через верх.
А починалося усе – як і завжди – благородними намірами: упорядкуванням прилеглої до паркової зони території, де колись був єврейський цвинтар (близько 5 га землі).
На початку цього літа за справу взялися представники асоціації “Україна – Ізраїль”, позаяк організованої єврейської общини в Самборі немає. Фінансувати реставраційні роботи взявся колишній самбірчанин, громадянин США Джек Гарднер.
Після усної домовленості з міською владою розпочалися ландшафтно-пошукові роботи, у ході яких виявилося, що на цій території у 1942 році нацисти розстрілювали і захоронювали людей різних національностей, у тому числі й вояків УПА. Громадсько-політичні організації міста почали вимагати від влади одночасно вшанування жертв нацизму. Здавалося б, вимоги справедливі, але представники єврейської асоціації з релігійних мотивів відмовилися встановлювати хрести.
Минулої суботи на місцях розстрілу і поховання жертв нацизму представники громадсько-політичних організацій міста насипали три могили і встановили хрести. З оперативністю, вартою подиву, представники асоціації “Україна-Ізраїль” на чолі з паном Гарднером фотографували і фільмували свіжонасипані могили з хрестами – обіцяючи при цьому міжнародний скандал і передовиці у західних газетах, які остаточно зіпсують імідж України.
У понеділок місце конфлікту відвідав львівський намісник Степан Сенчук. Під час розмови з міським головою Самбора М. Котом з’ясувалося, що міська рада сприяла у намаганнях облагородити пустир колишнього цвинтаря. Але, як виявилося згодом, у міської влади й асоціації євреїв принципово різниться підхід до вирішення цієї проблеми. Міська влада наполягає на створенні меморіального комплексу жертвам нацизму на зразок Бабиного Яру – або пам’ятника у Денвері (США), де однаково були б пошановані представники всіх національностей і релігій. На цьому місці, до речі, є поховання румун, болгар та інших. Інша ж сторона наполягає на реставрації кладовища, яке, згідно з чинним законодавством, втратило статус цвинтаря. Поховання тут не проводяться уже понад 50 років. І особливо неприйнятним для себе євреї вважають встановлення хрестів, що суперечить канонам іудаїзму. Скидається на те, що доки будуть точитися релігійно-емоційні суперечки з претензією на міжнародний скандал, у свої законні права вступить зима, яка остудить гарячі голови. Адже потрібні в такому випадку усі “архітектурно-будівельні документи” іще не до кінця погоджені й не затвердженні. І є час знайти спільне – і прийнятне для всіх – рішення, а пан Гарднер має шанс наступного літа відкрити пам’ятник жертвам нацизму не гірший, аніж Бабин Яр – або ж той, у Денвері.
Зважаючи на цвинтарну епопею у Львові, а тепер і в Самборі, обласній раді, мабуть, слід задуматися над законодавчим забезпеченням таких проблем. А то чи не кожне галицьке містечко може стати епіцентром міжнародного скандалу зі стійким цвинтарним запахом.
|
|
