Державна таємниця на глибині 100 метрів
"КУРСЬК"
Адам СИНИЦЬКИЙ
Російське командування Північним флотом віддало наказ про припинення обстеження водолазами останнього відсіку затонулого човна, де було знайдено й піднято на поверхню 12 тіл російських моряків. Водолазні команди повинні вирізати отвір у корпусі субмарини, щоб проникнути до 3 відділу. Саме там, на думку керівництва ВМФ Росії, можна буде знайти тіла ще приблизно 24-ох членів екіпажу “Курська”.
Рішення російських адміралів викликало чимало сумнівів, зокрема, в російській пресі. Адже з оприлюдненого уривку записки, яку було знайдено в кишені капітана-лейтенанта Дмітрія Колєснікова, стає зрозумілим, що саме там нікого не повинно бути. Зрештою, те саме підтверджували й самі військові, які ще кілька днів тому запевняли, що всі три перші відсіки були знищені вибухом. Нагадаємо, що повний текст записки, де, між іншим, описується й катастрофа та її причини, був під грифом “цілком секретно” вилучений у військові архіви до завершення розслідування катастрофи. Про це вчора повідомив прес-секретар Північного флоту Ігор Бабенко. Копія тексту записки був переданий вдові загиблого Колєснікова. Цей текст має приватний характер, і його не буде розголошено в пресі.
Частину записки, яка пройшла військову цензуру, але раніше не публікувалася, було виставлено разом із домовиною Колєснікова в залі Адміралтейства в Санкт-Петербурзі, де відбувається церемонія прощання з моряком. Ось текст цього уривку: “15:45. Тут темно писати, але спробую навпомацки... Шансів, схоже, немає. Відсотків 10-20. Будемо сподіватися, що хоч хто-небудь прочитає. Тут списки особового складу відсіків, деякі знаходяться в дев’ятому і будуть намагатися вийти. Всім привіт, не треба впадати у відчай”. Що ж містив таємничий третій відсік і чому його нутрощі цікавлять командування ВМФ Росії більше, ніж тіла загиблих моряків? Відомо, що саме тут були розташовані шифрувальні машини та інша секретна електроніка, до якої мав доступ лише командир підводного човна. Цю інформацію частково підтвердив і віце-адмірал Борис Приходько, який 17 років тому керував операцією по рятуванню команди субмарини, що лежала на дні поблизу Камчатки. Віце-адмірал зауважив, що коди та шифрувальні машини являють собою дуже велику цінність. Відомо, що коли в 1976 році лейтенант Віктор Біленко перегнав бойовий літак Міґ-25 до Японії,то прихопив з собою й коди, шифри та систему “свій-чужий” JaSS, яка дозволяла радянським літакам розпізнавати цілі на радарах. Зміна цієї системи на нову коштувала Союзу сотні мільйонів доларів.
Поза тим, віце-адмірал Приходько не бачить сенсу в тому, щоб піддавати ризику життя водолазів для термінового підняття кодів чи їх знищення. Адже “Курськ” лежить неподалік від берегів Росії і, зрештою, флот здатний пропильнувати, щоб жодної диверсії з боку “ймовірного противника” не сталося. На думку Приходька, місія водолазів якраз і полягає в пошуку тіл команди та піднятті їх для гідного поховання.
Натомість шеф московського Центру стратегічного аналізу і технологій Пухов відверто опонує адміралові, переконуючи, що “американці готові виділити сотні мільйонів доларів, щоб здобути те все”. Таким чином, секретне обладнання, коди та шифри треба негайно підняти з глибин Баренцового моря. Подібний прецедент мав уже місце в історії, щоправда, аж 32 роки тому, коли поблизу Гавайських островів затонув радянський атомохід із балістичними ракетами на борту. Тоді США не пошкодували 200 мільйонів доларів для будівництва спеціального судна Glomar Explorer, яке мало підняти субмарину з глибини 5300 метрів. Цю непросту операцію таки вдалося здійснити, але в сильно пошкодженому корпусі здивовані американці не знайшли ані ракет, ані шифрів.
|
|
