Якщо у вас холодні труби
Репортаж з "тепленького місця"
ОПАЛЕННЯ
Маріанна РОМАНЕНКО, Тетяна МАРТИНЮК
Я ніколи не стану кочегаром. Тобто кочегаром, якби така професія ще існувала, я б могла стати. Щоб кидати вугілля в топку, великого розуму не треба. А ось оператором котельні – навряд чи. Але ж саме ця спеціальність тепер витіснила колишнього кочегара. Величезні котли, лабіринти труб, стрілочки індикаторів... Нинішньому кочегару (чи то пак оператору котельні) важливо знати, куди втікає холодна вода з міських мереж, за яким принципом працюють фільтри, що очищують воду. І обов’язково – хімічні властивості тої води, щоби не зіпсувати дорогого обладнання, яке останнім часом замінюють у всіх котельнях міста.
Як пояснив старший майстер дільниці Франківського району Зеновій Яворський, ці котли замінили чотири роки тому. Причому купували їх не далеко за кордоном, а в Івано-Франківську. Саме тут продукція заводу проходила випробування та отримала ліцензію на випуск. І на котлах стоять їхні серійні номери – 4, 6, 9.
Коли відбувалося моє так зване чергування у котельні, що знаходиться в Франківському районі Львова, опалювальний сезон ще не починався. Тому телефон чомусь питав тільки про одне: “Коли ввімкнете опалення?” Звичайно, з різними інтонаціями, часом не дуже ввічливими. Але розмова з клієнтами належить до обов’язків оператора котельні. Хоча відповідальність працівника “Теплоенерго” за гарячу воду або теплі труби закінчується тоді, коли труба входить у будинок. Далі – царина ЖЕКів, які й повинні лагодити та промивати систему опалення в кожному окремому будинку. І було б логічно, якщо би ці претензії вислуховував власник будинку. Зрештою, в кожній котельні є спеціальний журнал, куди записують скарги мешканців, які потім передають відповідним службам. Але трапляється й так, що приходять слюсарі на виклик-скаргу, а там особливих технічних негараздів немає. Просто мешкає самотня людина, якій холодно на душі. Тут уже “Теплоенерго” не допоможе.
Котельні можна поділити на великі та маленькі, від чого і буде залежати кількість персоналу. Наприклад, у котельні, що знаходиться по вул. Китайській, працює 23 робітники, а існують котельні, які взагалі їх не потребують. Кількість працівників значною мірою залежить і від потужності котельні.
Котельна, що по вул. Таджицькій 4-а, є однією з найстаріших котелень міста. Вона була збудована 1961 року, а у 1998 році її було реконструйовано. Усі старі котли замінено новими потужними німецькими котлами фірми VIESSMAN, а насоси, до речі, теж із Німеччини, – фірми GRUNDFOS. Тепер це одна з найсучасніших котелень у західному регіоні. Як розповів оператор хімводочистки, це нове обладнання значно полегшило їхню роботу. Котли запрограмовані, а управління ними відбувається за допомогою комп’ютера. До того ж один німецький котел надає 20 % економії газу порівняно зі старими котлами. Тепер замість чотирьох стоять три нові красені-котли. Це велика економія газу та енергії.
Окрім котелень, вдалося відвідати Центральний тепловий пункт, що по вул. Шафарика 16-а. Він обслуговує близько 10-ти будівель, але і тут роботи вистачає. Старший майстер Личаківського району Михайло Євстахович Козачок пояснив суть роботи теплового пункту. Ніколи б і не подумала, що такими зусиллями вода потрапляє в наші домівки. До теплового пункту вода надходить з ДМПК “Львівводоканал”. Під тиском вона потрапляє на водонагрівачі, що складаються з латунних трубок. За допомогою манометра та термометра стежать за тиском і температурою подачі води на житлові будинки.
Схема подачі гарячої води та опалення нагадує гроно винограду, на якому ягідками висять будинки. Принаймні так мені образно окреслив ситуацію старший майстер. Кожен будинок рівномірно отримує тепло. От тільки не кожному мешканцеві догодиш. А грітися хоче кожен. Навіть той, хто не заплатив. І відключити неплатника, як пояснив директор ВАТ “Львівтеплоенерго” Ігор Марчак, не можна. Тому що у сусідів почнуть пліснявіти стіни.
Приходять працювати у котельню різні люди по-різному. Хтось прийшов на початку створення цієї організації, коли тільки почали будувати будинки з центральним опаленням. Як-от апаратник ХВО пані Слава Кротик та оператор пані Марія Гнатів, які тут працюють майже 35 років. На їхніх очах змінювалися керівники, тарифи та умови праці. Ще зовсім недавно у цій котельні розкошували протяги. А тепер на величезних утеплених вікнах багато зелені...
А є й такі, що вже у зрілому віці, на хвилі безробіття й безгрошів’я, мусили змінювати спеціальність. Апаратник хімводоочистки (ХВО) Надія Рубан, відстоявши своє на біржі праці, пішла на чотиримісячні курси. Після чого й призначили її в цю котельню.
Працюють тут позмінно. День, потім – ніч. І два дні – вдома. День проходить веселіше. Уночі зміна буває важчою, але на те вона і ніч. Працівник котельні не має права спати. Зрештою, й умов тут для цього немає. Та й дуже вже втомленою мусить бути людина, щоби спати в такому гуркоті. Котли, якщо вони працюють, заповнюють своїм гудінням увесь навколишній простір. А коли раптом вони перестають гудіти, то зчиняють ще більший вереск. Це для того, щоби оператор знав, де щось не так. Добігти й вимкнути такий котел він повинен менш ніж за хвилину. Що станеться, якщо він не встигне? Оператор Ярослав Наконечний сказати цього не зміг. Тому що завжди встигав. Зрештою, збоку це виглядає так, ніби лікарі біжать рятувати важкохворого, що вмирає. Усі кидають поточну роботу, якою щойно займалися. Адже хтось потребує негайної допомоги...
Звичайно, кожен працівник котельні зберігає у своїй пам’яті якісь технічні неполадки. Після цього ще довго калатає серце. І думки про покарання з боку начальства відганяють сон. Проте найстрашніше буває, за словами пана Зеновія, коли стається несподіване вимкнення електрики або газу. Раптова зупинка обладнання спричиняє його руйнування. Правда, для цього тут же, при котельні, є бригади слюсарів. А в мешканців тим часом стигнуть труби.
Найбільшим своїм злом працівники котельні вважають злодіїв. У пошуках кольорових металів вони не гребують навіть вдиратися до приміщення через вікна. Ще донині тут розказують, як минулого опалювального сезону оператори ловили злочинця. Сподіваючись, мабуть, зустріти тут тільки жінок, він розбив вікно й заліз до приміщення. Тим же шляхом зловмисник утікав назад, у ніч. Тому що Ярослав Наконечний вирішив за допомогою гайкового ключа захищати свою царину. Звичайно, на вулиці злодія вже не вдалося впіймати.
Працівників котельні, як і вчителів, можна визначити за гучним голосом. Це вже – професійне. Працюючи при постійному гомоні й шумі, вони звикли трохи підвищувати голос, щоби чути себе. І хоча котельні забезпечують теплом чи не все місто, роботу тут не можна назвати “тепленьким місцем”. Величезні витяжки у стелі створюють циркуляцію повітря. Вони потрібні для того, щоби чадний газ – у випадку якихось проблем із технікою – не отруїв працівників. А у всьому іншому ця робота не відрізняється від інших чесних професій. Її треба сумлінно виконувати. Навіть за ту невеличку плату, яку тут, щоправда, не затримують.
|
|
