Будувати спільну Європу
Це - завдання християн у країнах Центральної і Східної Європи
Богдан КАЛИНЯК
Делегація Фонду Св. Володимира, який є дійсним членом міжнародної чоловічої християнської спільноти UNUM OMNES, взяла участь 4-12 жовтня 2000 р. у черговому УІ Східноєвропейському семінарі, який відбувся у палаці Бенно-гаус у Шмохтітці (Німеччина). Тема семінару, організованого UNUM OMNES, “Будувати спільну Європу – завдання чоловіків-католиків у країнах Центральної і Східної Європи”.
У заключному посланні Синоду Єпископів у Римі восени 2000 р. наголошено, що “Церква повинна взяти на себе відповідальне зобов’язання збудувати місто людини, яке ґрунтується на правді, справедливості, свободі і солідарності – єдиних дороговказах мирного співіснування людей”. Щоб це здійснити, потрібен мужній і дієвий вклад християн усієї Європи.
Цьогорічний Східноєвропейський семінар об’єднав представників 9 країн, які спільно з партнерами з Церкви та політики обдумували можливість участі організацій чоловіків-католиків у християнізації Спільної Європи. Одночасно делегації всіх країн мали змогу працювати над проектами, актуальними для Об’єднаної Європи. Група з України продовжила працю над темою “Християнин і політика”.
Поряд з виступами політиків і церковних діячів, таких як віце-канцлер Австрії д-р. Ергард Бусек та єпископ Йоахім Райнельт, мали слово делегації з країн-учасниць, кожна з яких підготувала відповіді на попередньо задані питання. Запитання і тези відповідей делегації з України, до якої входили проф. Мирослав Маринович, о.Олег Сухінський, Леся Крип’якевич, Ігор Матушевський, пропонуємо читачам.
І. Що очікують християни України від “спільної Європи”?
– В Україні бракує достатньої і конкретної інформації про принципи об’єднання Європи.
– Україна мусить у природний спосіб визріти для сприйняття цих принципів; це значить, що ми повинні вирішити проблеми української національної, культурної, релігійної ідентичності із завданням визначити правильно збалансоване місце серед європейської “родини ідентичностей”.
– Східні Церкви в Україні часто мають страх розчинитися у “спільній Європі”, де Західні Церкви перебувають у більшості. Польща, Угорщина, Чеська Республіка – це постійні території дії західного християнства. Тому ми потребуємо посилення діалогу між Східним і Західним християнством.
– Ми сподіваємося, що спільна Європа поважає і підтримує українські еклезіологічні форми як незвичні, але існуючі як status quo у християнському екуменізмі. Є певний острах серед християн-українців, що Українська Греко-Католицька Церква і дві Православні Українські Церкви на основі автокефального статусу відділяться, оскільки вони не вписуються у модель, накреслену відповідно до нової “реальної політики”.
– Україна відчуває себе культурно травмованою американською і російською “масовою культурою”. Ці псевдо-культури постійно руйнують традиційні християнські та етнічні культури колишніх країн Радянського Союзу, в тому числі й України. Ми повинні вивчати надбання європейських країн, використаного у розвитку так званого “культурного імунітету”.
ІІ. Яка політична діяльність в Україні є за “спільну Європу”?
– Леонід Кучма, Президент України, постійно декларує “Європейський вибір” України, але практична діяльність його адміністрації повна невизначеностей та суперечностей. З однієї сторони, Україна присутня або хоче бути присутньою у Європейських структурах; має спеціальне партнерство з НАТО. З другої сторони, політика України зазнає сильного впливу зі сторони російського уряду. Дозвольте мені нагадати про останню відставку п.Тарасюка, колишнього міністра зовнішніх справ. Оглядачі незалежно погоджуються, що його відставка як “занадто прозахідного” політика спричинена тиском Москви.
– Позиція українського парламенту є ще більше недорозвинена. Це опозиція до прозахідних рухів в Україні, коли там домінували комуністи. Тепер їхній вплив у парламенті є постійно сильним.
– Теперішній уряд з Віктором Ющенком в якості прем’єр-міністра вирішив бути прозахідним. Його стосунки з президентом, тим не менше, є дуже складні.
ІІІ. “Дати душу Європі” – відомий заклик до християнських церков Європи. Що означає це для Вашої Церкви в Україні?
– Це означає, насамперед, духовне єднання з християнами всієї Європи на засадах Нагірної Проповіді.
– Дати знову християнські цінності українському суспільству, відновити традиційну систему цінностей з чітким визначенням моральних “вершин” і морального “дна”. Це значить дати Європі спільний духовний кодекс.
– Передати деякі історичні форми традиційного для України благочестя, внести його згідно з рішеннями ІІ Ватиканського Собору; визначитись між духом традиції та її буквою.
– Виробити нові пасторальні засоби, щоб бути готовими прийняти виклик сучасності.
IV. Чи існує конкретна діяльність Церкви для підготовки людей до вступу України до ЄС чи до кооперації з ЄС?
– Католицькі Церкви України не виступають прямо щодо проблеми вступу в ЄС. Наші церкви, відновлені після часів комуністичного тоталітаризму, тільки вчаться як надавати імпульси політичному життю і не брати участі, водночас, у політичних диспутах.
– Є велика різниця між українськими Церквами у цій царині. Римо-Католицька та Греко-Католицька Церкви разом з протестантською Церковною спільнотою є попереду європейського вибору України. Українська православна Церква, яка перебуває під юрисдикцією Московського Патріархату, твердо і послідовно займає опозиційну роль до проєвропейського напряму України.
– Усередині держави Українська Греко-Католицька Церква намагається підтримувати проєвропейські рішення при постійному використанні механізму президентської Ради Церков та при впливі на пост-радянську ментальність людей організацією семінарів або конференцій у кооперації з іноземними партнерами (“Християнин і політика” з UNUM OMNES, наприклад, екуменічні табори для молоді, екуменічні конференції як це робиться в ЛБА, паломництва до святих місць за кордоном).
– За межами держави Церква є відкритою, готовою для діалогу під час різноманітних міжнародних зустрічей, з подякою приймає допомогу Католицької Церкви в галузі теологічної освіти в університетах Європи.
V. Які завдання бачите Ви для нас, мирян як Церкви, щоб Європа вдалася?
– Християнська етика – на всіх рівнях навчання.
– Християнська етика на всіх рівнях державного керівництва, включаючи програму християнської етики в Академії управління персоналом при Президентові України.
– Соціальні і харитативні служби при Церкві – CARITAS, Лічниця Митрополита Шептицького і т.д.
– Католицька соціальна наука відкриває нові можливості для внутрішньої політики держави. Це створює передумови для наближення до ЄС.
|
|
