Скандал довкола лауреата
Бюхнерівська премія "ізольованій" особі
ШТАЗІ
Наталка СНЯДАНКО
Цю премію (60 000 німецьких марок) традиційно щороку вручають у Кракові. Цього року її отримав німецький лірик Фолькер Браун. А днями довкола його прізвища розгорівся черговий скандал. Історія тягнеться своїм корінням ще в далекі 70-ті. Німецька розвідка “штазі” у 1975 році найняла 32 “добровільних” працівників і 9 офіцерів, що повинні були “позитивно впливати” на автора, який дозволяв собі критику системи, зміцнити його зв’язки із НДР і запобігти тому, щоби він часом не емігрував на Захід.
До їхніх обов’язків, зокрема, належало “ізолювати Брауна від осіб, які негативно впливають на нього”. Операцію було оголошено успішно завершеною у 1983. Як свідчать документи, “вдалося запобігти тому, щоби Брауна можна було використовувати як ворожу опору”. “Добровільні” працівники походили переважно з театрального оточення Брауна.
Ще за часів НДР він став відомим завдяки своїм п’єсам, у яких висміював недоліки соціалістичної системи, не вкладаючи у це політичного змісту, а залишаючись на рівні загальнолюдського змісту і побутових деталей. Він був переконаним комуністом і ще донедавна міцно тримався своїх переконань.
Але уряд НДР сприйняв твори Брауна дуже негативно, і більшість його п’єс змогли побачити світ тільки на кілька років пізніше. Але, попри те, він отримав ряд нагород, зокрема, у 1988 році – Національну премію НДР першої категорії.
До найвідоміших творів 60-річного Фолькера Брауна належать драми “Самоскид”, “Суспільство перехідного періоду”, “Транзит Європа” і “Смерть Леніна”. Крім того, він написав ще ряд романів, найвідоміші з яких – “Пруський сад насолод” (1996) та “Тумулус” (1999).
Після об’єднання Німеччини Браун написав роман “Страчений”, у якому провадиться діалог між “Я” (“безробітним, як усі тутешні світоглядці й діячі”) і “Він”, який от-от має повиснути на шибениці.
У п’єсі “Іфігенія на свободі”, поставленій у 1992 році у Франкфурті, він недвозначно зазначає: “Ми в НДР маємо минуле. А західна цивілізація прокотилася по ньому, як потік розпеченої магми. Тому зразки різноманітного досвіду повинні обтертися один об одного”.
Минуле самого Брауна багате досвідом як із світу театру, так і зі світу робітників. Після школи він не відразу вступив до вузу, а деякий час працював у друкарні, на будові, був машиністом. Аж через чотири роки він почав вчитися на філософському факультеті Лейпцизького університету. З 1966 року він був драматургом при Берлінському ансамблі, а з 1972 працював у Німецькому театрі у Берліні.
Як лірик Браун прославився у середині 60-х рр. Зараз викладає в університеті міста Касселя.
|
|
