Созонт Коваль: Сьогодні дитині краще бути в інтернаті
Начальник Львівського обласного управління освіти та науки – про навчання неповносправних дітей.
– Созонте Павловичу, в українському законодавстві фігурує термін “дитина, яка не підлягає навчанню”. Що ж він означає?
– Звичайно, за станом здоров’я є такі діти, які, згідно зі спільним наказом Міністерства освіти та Міністерства охорони здоров’я, вважаються повністю звільненими від всеобучу. І їх або батьки утримують вдома, або віддають до інтернатів служби соціального забезпечення.
– Які перспективи мають у нас діти, які є абсолютно здорові розумово, але вони, наприклад, прикуті до візка?
– Які перспективи? Бориславська спеціальна школа-інтернат для дітей з наслідками полімієліту. У ній зараз навчається 130 дітей.
– Цієї кількості дітей достатньо для утримання цілої школи?
– Звичайно, ми сваримо школу за те, що вона не доукомплектована. Адже, якщо бюджетні кошти виділяють на групу з 12 осіб, то в ній не може бути вісім дітей. А зараз так складається, що на 100 дітей держава утримує 80 працівників штату.
– А для чого примушувати школи доукомплектовуватися, хіба не легше їх просто закрити?
– Борони, Боже. Є такі діти, які не мають що їсти вдома. А дітям з вадами потрібне повноцінне харчування і медичне обслуговування. Звичайно, для львівських дітей це не актуально. Але є глибинка, село на 50 хат, дитині з якого за щастя бути в такому інтернаті.
– Але батькам дуже не зручно кожного тижня возити дитину в Борислав чи в інтернат з інших міст області.
– Нас турбує те, що погрішилися можливості батьків скеровувати дитину до інтернату. Сьогодні в інтернатах навчається лише 2,5 тис. дітей. А три тисячі перебувають вдома. Звичайно, у перспективі ми перейдемо до інтегрованих форм адаптації дитини до загальноосвітнього середовища. Але говорячи про це, треба сказати про негативні й позитивні моменти такої інтеграції. Відтак, негативним у перебуванні дитини-інваліда в середовищі загальноосвітньої школи є те, що вона потребує особливої допомоги, особливого до себе ставлення. А позитивним – що воно добре впливає на учнівське середовище, в дітей з якого виховується бажання допомогти слабшому, уважніше до нього поставитися. Але при нинішньому економічному стані дитині все-таки краще бути в інтернаті.
– Чи є доцільним функціонування саме таких шкіл-інтернатів, якими вони є сьогодні?
– Вади групових форм навчання можна знайти завжди. Але є вади й індивідуальної форми навчання, – наприклад, виховання егоїста. Звичайно, й інтернати мають свої недоліки. Найголовніший з них – формування в дитині такої негативної риси, як споживач. Адже в інтернаті дитина хоч і мінімально, але забезпечена всім: їжа, одяг... Дорослі нагадують їй, коли треба лягти спати, коли встати, коли помитися. Тому у процесі організації навчально-виховного процесу намагаємося створюються умови для самообслуговування дитини.
Проте є й позитивні моменти. У час, коли довкола ми бачимо матеріальні нестатки, в інтернаті дитина все-таки не бідує. Вона має там й грамотну освітянську допомогу, й медичну консультацію, й якусь книжку, й телевізор.
– Яка доля чекає цих дітей після того, як вони закінчать навчання в інтернаті? Вони можуть отримати вищу освіту?
– Ну яка може бути вища освіта у дитини з вадами розумового розвитку? Для таких дітей у нас в області є 11 спеціальних шкіл-інтернатів. Адже, якщо, скажімо, у дитини надто відчутно проявляється дебільність, то вона не може бути в загальноосвітньому класі. Крім того, в області є два заклади соціального захисту, в яких є діти, що звільнені від обов’язкового шкільного навчання.
– Я мала на увазі дітей абсолютно здорових розумово.
– В університеті навчаються незрячі. Переважно, вони вступають на історію. Але це, звичайно, одиниці. Щодо глухонімих, то за вищу освіту я вам не скажу. Не зустрічав. Теоретично можливості є. Усе залежить від здібностей дитини.
– А умови відповідні створені?
– Є екстернарна форма навчання...
|
|
