Майя Любіц: Ці діти не хворі, вони просто по-іншому влаштовані
Представниця Міністерства освіти та спорту Хорватії розповідає про ставлення до дітей з особливими потребами у своїй країні:
– Наша політика щодо дітей з соціальними потребами полягає у найбільш можливій їхній інтеграції в нормальне життя, – говорить п. Майя. – Наприклад, сьогодні ми дуже пишаємося нашими здобутками у сфері інтеграції сліпих дітей у нормальні класи. Адже якщо дитина тільки сліпа, то вона не потребує спеціальної школи. Потрібно тільки допомогти їй адаптуватися у звичайній.
– Чи повинні, на Вашу думку, діти з розумовими вадами отримувати повну середню освіту?
– Перш за все, треба пам’ятати, що такі діти не є хворими. Вони – здорові, просто влаштовані по-іншому. Зрозуміло, що вони не можуть вчитися за тією ж програмою, що й звичайні діти. Тому для них розробляють спеціальні програми.
– Чи передбачають ці програми утворення спеціальних шкіл на зразок інтернатів?
– Ці програми не обов’язково повинні застосовуватися в спеціальних школах. Власне, йдеться про те, щоб такі діти ходили до загальноосвітніх шкіл, а не ховалися у спеціальних. Це і називається інтеграцією дітей з особливими потребами у суспільство. У нас є нормою, коли в звичайних класах, звичайних шкіл вчиться 2-3 дитини, що відстають у розумовому розвитку. Щоправда, з такими дітьми повинен додатково працювати вчитель. І саме у підготовці вчителів для такої роботи полягає друга частина нашої політики інтеграції.
– Чи є в Хорватії комісія на зразок нашої психолого-медико-педагогічної, яка визначає, в якій школі вчитися дитині з особливими потребами?
– Така комісія існує. Але вона не визначає, чи буде така дитина вчитися, чи ні. Усі діти повинні вчитися. А оскільки дуже добрим є, коли дитина спілкується зі своїми однолітками, то комісія надає перевагу відвідуванню загальноосвітньої школи. До обов’язків комісії належить також визначення соціальних потреб дитини, щоб потім дати рекомендації щодо їхнього задоволення. Наприклад, для того, щоб така дитина пішла до звичайної школи, їй потрібний спеціальний візок, чи машинка для писання шрифтом Брайля, чи спеціальні дидактичні матеріали і т. ін. У Хорватії фінансують не школу, а дитину. І якщо для задоволення її потреб потрібно, скажімо, 9 тисяч кун, то вона їх потребуватиме не залежно від того, яку школу відвідуватиме: загальну чи спеціальну.
– Що чекає на цих дітей після закінчення школи?
– Багато з них, що мають нормальний розумовий розвиток, йдуть до вищих навчальних закладів чи шукають роботу.
– Чи є таке законодавство, яке зобов’язує підприємців організовувати місця для інвалідів?
– Ми маємо таку програму, але вона поки що, на жаль, не працює.
– Чи пристосовані вищі заклади для навчання, наприклад, дітей на візках?
– Якщо в якихось університетах ще немає спеціального обладнання, їх обладнують тільки-но до нього вступає дитина-інвалід. Зараз у нас уже працює програма, за якою будують спеціальні гуртожитки для таких людей. І загалом, в останній час у нас розпочалося активне переобладнання архітектурних споруд з метою їхньої адаптації для потреб людей з особливими соціальними потребами.
|
|
