Українці й поляки у Франкфурті: 52-ий Міжнародний форум книговидавців
ЯРМАРОК
Наталка СНЯДАНКО
Цьогорічний книжковий форум у Франкфурті-на-Майні, один із найбільших у світі, тривав із 18 по 23 жовтня. Участь у ньому вважається для будь-якого видавництва надзвичайно престижною і корисною. Дата його проведення завжди співпадає із датою, коли оголошують лауреата Нобелівської премії з літератури. Тому кожен Форум – це ще і свято чергового кандидата, і можливість для видавців купити авторські права на його твори (щоправда, цього року, буму довкола Гао Сіньцзяна (світлина 2) не спостерігалося, – маловідомий китайський автор, як і його роман “Гора душі” викликав у більшості видавців тільки здивування щодо вибору Шведської Академії). Під час ярмарку було вручено і цьогорічну традиційну Премію миру від німецької Асоціації книговидавців. Її отримала письменниця з Алжиру Ася Дебар.
Чутку про те, що цього року на Форумі буде присутня найбільша за останні роки кількість українських книговидавців, поширили ще під час львівського книжкового форуму. Але чутка ця, як це часто буває із чутками, не підтвердилася. Як стверджує директор видавництва “Фоліо” Олександр Красовіцький, бажаючих поїхати цього року на Форум (у Львові) було 89 – рекордна як для українців цифра. У реальному списку опинилися близько 49, приїхало з них 30. А видавництв було не більше 10. Загальноукраїнський стенд, організований Асоціацією видавців України, мав площу близько 24 м кв. Якщо порівняти його, наприклад, із російським, площею 200 м кв., можна відразу “відчути різницю”, як радить реклама.
Взагалі, судячи із вражень очевидців, російські видавництва були чи не найактивнішими і найчисельнішими на цьогорічному Форумі не лише у порівнянні із попередніми роками, а навіть і у порівнянні із видавцями із інших країн. Загальний спад активності видавництв і цікавості з їхнього боку та з боку публіки до Форуму фахівці пояснюють засиллям електронних медіа і можливостями для комунікації, які пропонує Інтернет (світлина 1). Навіщо ходити на Форум, якщо можна довідатися про все, не відходячи від домашнього комп’ютера?
Отже, про росіян. Крім загального стенду, який у майбутньому році, до речі, планують збільшити до 500 м кв, було ще 30 окремих стендів російських видавництв. Вражаючою була і кількість представників кожного із присутніх видавництв (наприклад, тільки від видавництва АСТ було 20 осіб, уявляєте, скільки це в дойчмарках?), а однією із центральних тем Форуму (пересвідчитися в цьому можна завдяки тому ж таки Інтернету) була презентація нової книги Бориса Єльцина, яка в оригіналі називається “Президентський марафон”, у перекладі на німецьку “Опівнічні спогади”, а по-французькому просто “Спогади” (світлина 3). То ж будете шукати – не заплутайтеся. Так ось, на презентацію, якої всі з таким нетерпінням чекали, колишній президент запізнився хвилин на 40, потім сказав кілька (приблизно три) завчених фраз про те, що йому приємно тут усіх бачити, і що написання книги вартувало йому значних зусиль, підписав декілька (приблизно три) екземпляри книги, які його супровід потім забрав із собою, і пішов оглядати 200-метровий стенд вітчизняних видавництв. От і все грандіозне шоу. Але всім сподобалося.
Що ж до українських учасників, то їхня участь у Форумі виглядала значно скромнішою, щоб не сказати, зовсім скромною. Крім загальноукраїнського стенду від Асоціації українських книговидавців, ще кілька видавництв мали власні стенди. Присутніми були, зокрема, львівське видавництво “Світ”, тернопільське “Навчальна книга – Богдан”, київські “Мистецтво” і “Картографія” (їхні стенди виглядали чи не найкраще зі всіх українських, максимально наблизившись до європейських стандартів), представники Львівської Богословської академії, і вже назване вище – харківське “Фоліо”.
На питання про те, чи має сенс для українських книговидавців поїздка на книжковий Форум у Франкфурті, директор “Фоліо” Олександр Красовіцький відповідає однозначно: “Так. Це дуже важливо. Завдяки цим поїздкам ми у нашій хронології видання творів зарубіжних авторів цього року дійшли до авторів 80-90-х р.р. І на цьогорічному ярмарку закупили права на твори багатьох сучасних авторів. Якби почали займатися цим хоча б на рік раніше, зараз ми були б першими на території всього СНД, а так ми маємо серйозних конкурентів у Росії”.
Отже, плануються нові видання такого популярного в Європі автора, як Паскаль Лене. Три найвідоміші його романи – “В’язальниці мережив”, “Ірреволюція” та “Ніжні кузини”; переклади романів Каванни (“Італійці” та “Росіяни”), Бернарда Шлінка “Читач вголос” та “Любовні оповідання”. Планують також видати серію книг сучасних польських авторів Ольги Токарчук, Магдалени Туллі та ін.
Але центральною країною цьогорічного Форуму були все-таки не росіяни і не українці, а поляки. “Я надзвичайно вражений. Центральна країна цьогорічного ярмарку, Польща, презентувалася просто неймовірно всестороннє і насичено. Успіх поляків був у Франкфурті найбільшим за всі попередні країни, які побували у цій ролі. Зали презентацій польських авторів були переповнені”, – сказав директор Форуму Лоренцо А.Рудольф. Щогодини павільйон, де були зібрані польські автори, відвідувало понад 2000 відвідувачів.
Відомо, що кожного року організатори Форуму обирають країну, що стає центральною темою. Минулого року такою країною стала Угорщина, наступного буде Греція.
Польська література була представлена цього року на площі 5.000 квадратних метрів, їй було присвячено понад 100 різноманітних акцій. Понад 70 польських авторів мали змогу представити у Франкфурті свої нові книжки. Німецькі видавництва у співпраці із польським літературним фондом видали цього року 100 назв перекладів з польської на німецьку. Серед дуже успішних перекладів був, зокрема, твір 40-річного варшав’янина Анджея Стасюка “Дукля”, перекладений не лише у Німеччині, а й в Англії, Франції, Фінляндії. Високі оцінки критики отримав і роман на емігрантську тематику “Пікнік в кінці ночі” Пйотра Семьона, колишнього поляка, який тепер працює як адвокат у США. Цей роман називають “літературним відкриттям 2000”. 38-річна Ольга Токарчук, яку називають “відкриттям останніх років”, презентувала книгу, яку вже продають у 12 країнах світу, “Пра- та інші часи”, а також збірку оповідань “Шафа”.
Не обійшлося, звичайно, і без “живих класиків” сучасної польської літератури. Обидва Нобелівські лауреати Віслава Шимборська і Чеслав Мілош були присутні на всіх акціях, а Чеслав Мілош навіть відкривав урочисте засідання, присвячене Польщі. Були присутні і відомі польські хроністи Голокосту Ганна Краль, Генрик Гринберг, Рома Лігоцка (остання відома завдяки фільмові Стівена Спілберга “Список Шиндлера”).
Кілька слів про інших польських письменників, присутніх у Франкфурті. Народженого у Львові 55-річного Адама Загаєвського уже зараз вважають класиком сучасної польської літератури. Відомий спочатку як критик і теоретик, а тепер – як автор чудової лірики, живе з 1982 року в Парижі і знаний у США, Німеччині і Франції. У Франкфурті цього року він представляв книгу поезій у прозі “Я млію від Кракова. Картини спогадів”.
51-річна письменниця і редакторка відомого у нас видавництва “Czytelnik” Анна Болецька презентувала свій новий роман “Любий Франц”, присвячений новому трактуванню долі і творчості Франца Кафки. Ізабелла Філіпак, найвідоміша феміністична письменниця Польщі, презентувала книгу “Креативне письмо для юних жінок”. Жіночі проблеми, але дещо з іншої точки зору, є центральними у творчості Марії Нуровської і у її романі “Танго для трьох”. Відомий, як знавець творчості Самюеля Бекета, Антоній Лібера презентував нове видання свого давнього роману “Мадам”. Величезним успіхом серед критиків користується і роман Єржи Пільха “Інші бажання”. Малгожата Сарамович, яка стала зіркою польської літератури буквально “за ніч” після виходу друком її дебютного роману “Сестри”, презентувала переклад цього роману німецькою.
|
|
