Душевні дари Ніни Матвієнко
Мар"яна САВКА
Останнє тепло, близькість незвичайно синього неба давали відчуття повітряності, крилатості. І всі довкола ставали благодушними й елегійними. І тому концерт Ніни Матвієнко по Покрові – у неділю – був у тому ж ключі. Це був нам несподіваний подарунок від осені.
Взагалі-то клуб-кафе “Лялька”, у якому відбувався День смаку Ніни Матвієнко, звик до гамору і децибел. Одначе камерність “Ляльці” більше пасує. Зрештою, це був не концерт, а творчий вечір. Пані Ніна не могла багато співати через застуджене горло. Та вона має чим поділитися. Хоча б світлом, яке випромінює. Навіть якщо б Ніна Матвієнко не співала і не говорила, а просто була присутня, то вечір і тоді мав би сенс. Є щось таке, що дозволяє отримувати задоволення від її погляду, усмішки, від її природності. Не знаю, яким був справжній український борщ від Ніни Матвієнко, бо якось незручно їсти борщі, коли до тебе промовляє така жінка – жінка-символ, жінка-легенда, уособлення української пісні. А Ніна Матвієнко відразу зуміла знайти контакт із глядачами, попросивши разом заспівати якусь нашу улюблену пісню. Хтось запропонував “Стоїть гора високая” – і вона дуже втішилася, бо то одна з її улюблених пісень. Ми всі гуртом тихо заспівали.
Вечір плинув тихим елегійним руслом спогадів і одкровень. Ніна Матвієнко відкрита. Вона відкрита до співпраці з молодими – результатом чого є її спільні виступи з “Танком на майдані Конго” та “Океаном Ельзи”. Вона вміє працювати з людьми, які не знають української мови, та з якими можна порозумітися засобами мистецтва. Вона виступала у Нью-Йорку в театрі ЛаМаМа разом із акторами українки за походженням Вірляни Ткач, вона творила спільний перформенс разом із людиною-павуком, японцем Тадаші. Я сама була свідком того, як Ніна Матвієнко навчила автентичних французів п’ятьом українським пісням – і вони співали їх знаменито.
Ніна Матвієнко відверта. Вона може розказати про себе більше, ніж ви сподіваєтеся. Але вона мусить бачити, що й у ваших очах немає нещирості. Вона має в собі стільки некнижної жіночої мудрості. Вона природна – як вода чи вітер, – тому, мабуть, зберігає таку незів’ялу вроду. При цьому не соромиться того, що має онучку. “Коли народилася онука, – зізналася нам пані Ніна, – я була така щаслива, що ходила і всім казала: “Людоньки, я обабіла!”
Ніна Матвієнко – матір трьох дітей. Вона вміє поділитися материнською ласкою зі своїм глядачем. Головне, щоб йому це було потрібно. Відчуваючи це, хтось із залу запитав її, яких колискових вона співала своїм дітям. Ми почули від неї колискову, яку вона сама написала, коли діти були лише в Божому задумі.
Час летів непомітно. Одначе гарні хвилини швидкоплинні. По концерті ще довго у грудях було тепло від лагідного світла Ніни Матвієнко.
|
|
