Опозиція у міській раді: політичне протистояння чи необхідність?
Створення депутатами Львівської міської ради позафракційної групи “Нове місто”, що оголосила себе конструктивною опозицією чинній офіційній владі Львова, зворохобило зазвичай доволі нудне політичне життя нашого міста. А як інакше? Як можна було не помітити або зігнорувати факт, коли хтось встав і голосно заявив, що весь цей час міський голова і виконавчі органи ради рухалися (а отже, вели за собою ціле місто) не в той бік, що концепція розвитку Львова застаріла, що в уряді міста немає людей, здатних перейти на нові методи господарювання, ба більше – що ніхто й не збагне, що справи можна вести зовсім не так, а справді ефективно, щоби реалії сьогодення змінювалися, і не в гірший бік. Цікаво, що суцільна маса спостерігачів розділилася на дві групи: хтось оцінює вчинок “десяти сміливців” як спробу переломити хід подій – і в такий спосіб відкрити нові перспективи міського господарювання, хтось, більш цинічний, переконаний, що все, що чиниться, – гра суто політична, яка є нічим іншим, як новим витком у протистоянні двох різних груп львівського істеблішменту. Не менш суперечливими є й погляди на цю ситуацію львівських політиків, які, хоч і належать до одного політичного середовища, усе ж міркують нарізно... Та істина, кажуть, ніколи не буває на чиємусь боці, вона завжди десь посередині. А отже, лише вислухавши обидві позиції, можна бодай наблизитися до того, що є насправді.
Голова ЛОО ПРП, народний депутат Тарас Стецьків:
“Безперечною цінністю цієї ситуації є те, що завдяки їй для партії гостро постали питання – дотримуватися ПРП тієї лінії, яку вона взяла у 1998 році, задекларувавши на виборах підтримку Василеві Куйбіді, чи ні, кого партія підтримає на наступних виборах мера, чи може наступним мером стати людина – виходець безпосередньо з нашого середовища. Що ж стосується незадоволення депутатів-опозиціонерів тим, що на їхніх колег, які працюють у бюджетній сфері, чиниться тиск і вони змушені приймати рішення, спущені зверху, то я запевняю вас, що це справді так. Ця проблема є не лише у Львові, вона є нерозв’язною в межах України. Тиск на депутатів чиниться скрізь – від Верховної Ради до селищної. Депутатів прогинають як не підкупом, то шантажем...”
Народний депутат, член фракції “Реформи-Конгрес” Ігор Коліушко:
“Мені досить важко кваліфіковано оцінити цю ситуацію, бо я досить давно не спілкувався ні з Василем Куйбідою, ні з тими депутатами, які незадоволені його курсом. Та я бачу, що проблеми в місті: не все міському голові і більшості депутатів вдається робити так, як це мало би бути. Але, на мою думку, більшість проблем на рівні міст в Україні мають об’єктивний характер і пов’язані з відсутністю належного фінансування. Тож, на мій погляд, певна консолідація зусиль призвела би до ефективніших результатів, аніж внесення на міській рівень елементів великої політики: позиції, опозиції тощо. Я ще раз кажу, що не відслідковував, які пропозиції вносилися тими людьми, які формують зараз групу “Нове місто”, і чому ці пропозиції не враховувалися. Але мені чомусь здається, що на перший план у цій ситуації виноситься політичне протистояння, а не можливість вирішення міських проблем, і це мені не подобається”.
Заступник голови ЛОО ПРП Юрій Шведа:
“Те, що частина наших депутатів створила опозиційну до виконавчих органів міської влади групу “Нове місто”, – це проблема для партії, але це проблема нормальна. Це навіть не стільки проблема, скільки процес стратегії розвитку партії, що триває. Що ж до закидів опозиції до влади, то ми теж не можемо назвати роботу міського голови і його оточення доброю. Ми декларуємо своє незадоволення тими чи іншими вчинками влади, але питання зараз має стояти не в виході партії в глуху опозицію, а в налагодженні тіснішої співпраці з виконавчими органами та міським головою. Я переконаний, що можливості таку співпрацю налагодити вичерпані ще не всі...”
Заступник голови НРУ, народний депутат Михайло Косів:
“І як людина, і як політик я ставлюся до створення Андрієм Садовим опозиції у міській раді дуже спокійно і закликаю не робити з того чогось негативного. Я наголошую для себе цінність того моменту, що ця опозиця є конструктивною, а це саме така позиція, яку свого часу першим в Україні зайняв В’ячеслав Чорновіл, – тоді на його голову вилилося стільки бруду і звинувачень тільки за те, що він казав, що владу треба критикувати, але там, де вона чинить добре, слід підтримувати. Я впевнений, що саме на таких позиціях мусить стояти кожен нормальний політик. Що ж стосується конкретно Львова, то тут є такі проблеми, які я б, наприклад, вирішував зовсім по-іншому, ніж це робить офіційна влада, тож розумію групу опозиції. Уже не буду казати, що до деяких важливих міських проблем взагалі ні в кого руки не доходять. Тож підкреслюю, що ідея створити опозиційну групу “Нове місто” є дуже хорошою, а у що вона виллється – це вже залежить конкретно від тих людей, які до неї входять. Я навіть порадив би їм вийти зі стін Ратуші й створити у Львові цілу громадську організацію “Нове місто”, об’єднавши у ній виробничників, підприємців, науковців, діячів культури тощо. До такої організації я й сам залюбки увійшов би... А те, що “Нове місто” формується з людей, які є членами партій, що толерують міського голову, – це не трагедія, бо виконавча влада не зводиться до однієї людини”.
|
|
