Геноцид був, але Туреччина дорожча...
ДВА СТАНДАРТИ
Андрій САЙЧУК
Палата представників американського Конгресу – після неодноразового перенесення слухання – вирішила не розглядати резолюцію про геноцид вірмен на початку цього століття. Тоді, за період з 1915 по 1923 роки, турки знищили близько 1,5 мільйона вірмен, а ще півмільйона були змушені шукати порятунку у втечі на еміграцію, в т. ч. й у США.
Можливе прийняття резолюції увесь час викликало різке заперечення з боку Туреччини – стратегічного союзника США на Кавказі та Близькому Сході. Анкара погрожувала американцям, у разі прийняття ними резолюції, заблокувати дії авіації США на Близькому Сході й навіть вийти з НАТО. Президент Білл Клінтон вважав за необхідне особисто втрутитися в процес. Йому вдалося переконати конгресменів, що визнання геноциду вірмен поставить під загрозу життя багатьох американців й може істотно погіршити ситуацію Близькому Сході.
Єреван не приховує свого розчарування рішенням Конгресу. Численна (кілька мільйонів) вірменська діаспора у США сприйняла відхилення довгоочікуваної резолюції як особисту образу. Коаліція вірменських організацій Сполучених Штатів виступила з різкою заявою, у якій, зокрема, зазначається, що встановлення історичної справедливості стосовно вірменської нації знову стало жертвою американської політики “подвійних стандартів”. Не буде зайвим нагадати, що подібна історія трапилася зі ставленням до голодомору 1932-33 років в Україні. Лише розпал “холодної війни”, коли відносини між Вашингтоном і Москвою вже ніщо не могло погіршити, уможливив визнання факту геноциду проти українців. Проте час перемоги “справедливості по-американськи” для вірмен, здається, ще не настав.
Річ у тім, що інтереси США на Близькому Сході та в Азії не дозволяють американцям нехтувати таким союзником, як Анкара. Це так само стосується й Кавказького регіону, де Вашингтон воліє ставити радше на азербайджанський авторитаризм Гейдара Алієва.
Цим і пояснюється, між іншим, гучна риторика спікера американського конгресу Денніса Гастерта, який перед голосуванням попередив депутатів, що кожен патріот повинен прислухатися до президентського звернення. Таким чином, конгрес, вибираючи між інтересами вірменського електорату і стратегічними міркуваннями, вирішив переступити через моральний аспект. Американці вже вкотре готові заплющувати очі на серйозні проблеми з демократією у Туреччині (від репресій проти курдів і до застосування тортур у сумнозвісних турецьких в’язницях) – і надалі лобіювати їхні інтереси, в тому числі й у Європейському Союзі.
Зрештою, американці не зацікавлені зривом багатомільярдних контрактів на постачання зброї в Туреччину й торговими санкціями з боку Анкари.
А в Туреччині відхилення резолюції викликало справжній тріумф в Анкарі. Міністр закордонних справ Туреччини Ісмаїл Чем привітав рішення конгресу США, не втримавшись, щоправда, від іронічної репліки. “Сполучені Штати дуже важливі для нас, але й Туреччина дуже багато важить для Сполучених Штатів,” – сказав він.
|
|
