Час Хакінена вже відшумів
ФОРМУЛА-1
Олександр ЖЕЛІЗНИЙ
Торік найдавнiша та найпопулярнiша "стайня" "Формули-1" "Ферарi" здобула перемогу в Кубку конструкторiв. Проте особливої радостi це їй не принесло, адже пiлот команди Едi Iрвайн втратив чемпiонський титул в останнiй гонцi сезону. Може здатися трохи дивним, що iталiйцям перемога гонщика "Ферарi" дорожча, нiж перемога команди загалом. Але зрозумiти їх можна. Востаннє пiлот "Ферарi" перемагав у чемпiонатi ще в 1979 роцi.
I ось тепер мрiя тисячоліття збулася. Нiмецький гонщик Мiхаель Шумахер принiс "Ферарi" довгоочiкуваний титул. До цього нiмець уже давно став справжнiм iдолом iталiйських фанатiв. "Шумахер -- мiй бог, "Ферарi" -- моя вiра", "Ферарi без Шумахера -- все одно, що секс без жiнок", -- з плакатами такого змiсту iталiйцi пiдтримували свого кумира. Саме Шумi здобув для "Ферарi" найбiльшу кiлькiсть перемог, очок, поулiв тощо. А ось до головного -- чемпiонського титулу -- завжди залишався один крок.
Журналiсти, котрi в 1995 році нарекли Шумахера "щасливцем", уже почали порiвнювати його з невдахою "Формули-1" всiх часiв i народiв Найджелом Менселом. I все ж Шумахер видряпався з психологiчної ями. I допомогла йому, як це не парадоксально, аварiя, в яку вiн потрапив у серединi минулого сезону. Пiсля неї вiн став дiяти набагато поміркованіше. Наприклад, у минулi роки Шумi, маючи гiгантську перевагу над суперниками, продовжував гнати з усiх сил, що нерiдко призводило до сумних наслiдкiв: вилiт із траси, зiткнення з суперником, котрий вiдставав на коло, тощо. Цього року нiмець собi такого не дозволяв. Навпаки, наприкiнцi вiн часто скидав швидкiсть, дозволяючи суперникам наблизитись, але не бiльше.
Все це дозволило Шумахерові повторити цього сезону кiлька
рекордiв. 9 перемог i 108 очок за сезон -- це повторення
рекорду Менселла 1992 року. Крiм того, Шумi наздогнав
Алена Проста за кiлькiстю найшвидших кiл у гонцi (тепер в
обох -- по 41 колу), хоча цього року збiльшив їхню кiлькiсть лише на два. До речi, це ще одне пiдтвердження того, що Шумахер став значно обережнiшим.
Але розсудливiсть Шумахера -- лише одна з причин його
перемоги. Крiм неї, вiн має ще багато чому завдячувати.
По-перше, фортунi. Не можна сказати, що в цьому сезонi вона була надто прихильною до нього (Шумi чотири рази не дiйшов до фiнiшу не зі своєї вини), проте у вирiшальний момент посмiхнулася йому, спаливши двигун на болiдi Хакiнена. По-друге, конкурентноздатному болiду. Цього року "Ферарi" була потужнiша, нiж у попереднi роки, й пiдготована не гiрше, нiж "Макларен". Третiй фактор, який суттєво допомiг Шумахеру, -- це дощ. Такого мокрого сезону важко пригадати. 5 дощових гонок із 17 для "Людини дощу-2", як охрестили Шумахера пiсля загибелi Айртона Сени, стали суттєвою допомогою. Причому цього року Шумахер вдалими виступами пiд дощем має завдячувати насамперед добре обранiй тактицi. Адже на жодному етапi дощ не йшов усю гонку, тому багато що залежало вiд вчасної замiни гуми. У "Ферарi" це робили саме тодi, коли було треба, а "Макларени" "перевзувались" або зарано, або запiзно.
До речi, саме це на Гран-прi Нiмеччини принесло першу i поки що єдину перемогу в кар'єрi напарникові Шумахера
Рубенсу Барикело. Бразилець при цьому побив рекорд Шумi,
який тримався з Гран-прi Бельгiї 1995 року. Тодi Шумахер
здобув перемогу, стартувавши шiснадцятим. У Нiмеччинi 2000 року Рубенс був на стартовiй решiтцi ще далi --
вiсiмнадцятим. Але Шумахер, напевно, за це зовсiм не образився на напарника, адже той вiдiбрав дорогоцiннi очки у конкурентiв із "Макларена".
Тодi Култгард i Хакiнен мали рiвну кiлькiсть очок, але бiльшiсть спецiалiстiв була переконана, що боротьбу за
чемпiонський титул поведе саме Хакiнен. На початку сезону
фiн виглядав психолгiчно втомленим, i здавалося, що,
здобувши два чемпiонськi титули поспiль, Хакiнен позбувся мотивацiї. Вiн гонка за гонкою програвав квалiфiкацiю Култгардові, що в 1998 i 1999 роках ставалося дуже рiдко. З'явилися навiть чутки, що Хакiнен збирається залишити королiвськi автоперегони. Можливо, саме цi чутки і змусили "летючого фiна" прокинутися вiд сплячки. Тим паче, що Шумахер три гонки поспiль не мiг фiнiшувати, а
на двох із них узагалi не змiг проїхати далi за перший
поворот.
Пiсля того, як Хакiнен на улюбленiй трасi Шумахера у Бельгiї за чотири кола до фiнiшу дуже ефектно перегнав нiмця i збiльшив свiй вiдрив у чемпiонатi до шести очок,
здалося, що навряд чи щось може стати йому на завадi здобути третє чемпiонство поспiль, бо з чотирьох гонок, які залишалися до фiнiшу чемпiонату, три траси (на цьому
сходилася бiльшiсть спецiалiстiв) були краще пристосованi
для болiдiв "Макларена".
Та цей сезон узагалi виявився дуже непередбачуваним. Шумахер на трасах у Монако, Францiї та Бельгiї, де вiн
досі вигравав аж чотири рази, не змiг фiнiшувати першим, а на Гран-прi Австралiї перемiг, хоча ранiше тут виступав не дуже вдало i не мав іще жодної перемоги.
На Гран-прi Iталiї Шумi не залишив Хакiнену жодного шансу. I хоча зовнi гонка не була цiкавою, проте внутрiшня напруга виявилася такою великою, що пiсля перемоги Мiхаель не мiг стримати сліз i розревiвся просто на прес-конференцiї. На жаль, Гран-прi Iталiї запам'ятався і страшною аварiєю на поворотi "Лоджа", внаслідок якої колесо з болiда Педро де ла Роси смертельно поранило одного з пожежникiв.
Останнiй сезон тисячолiття запам'ятався також "прокляттям поул-позишн". Цiлих сiм етапiв пiлот, котрий вигравав квалiфiкацiю, не мiг повторити свiй успiх у гонцi. На Гран-прi Канади Шумахер перервав цю традицiю, чим так
роздратував нечисту силу, що пiсля цього три гонки поспiль узагалi не мiг фiнiшувати.
Вiдкриттями сезону можна назвати Дженсона Батона та Ярно Трулi. Батон проводив у "Формулi-1" перший сезон, але,
попри це, на деяких трасах був швидшим за свого напарника
Ральфа Шумахера. Трулi запам'ятався перш за все двома
фантастичними квалiфiкацiями -- в Монако та Бельгiї, -- де дуже багато важить саме майстернiсть пiлота. На обох
трасах Трулi стартував другим, проте в гонцi пiдтримати
високий темп не мiг. Але все ж цi виступи можна вважати справжнiм подвигом, адже цього сезону перевага "Ферарi" та "Макларена" над рештою команд була просто фантастичною, i останнi у квалiфiкацiї змагалися,
фактично, не за перше, а за п'яте мiсце.
Така ситуація, вiдверто кажучи, набридла. Дуже хотiлося би бачити в лiдерах бодай iнколи й iншi команди. До
початку цього сезону щедрi аванси роздавали "Джордану", та iрландська "стайня" посiла тільки шосте мiсце. Наступного сезону чекають прориву вiд "Бенетона", на машинах якого знову буде двигун "Рено". Великi надiї пов'язують i з "БАРом", який, окрiм потужних фiнансових вкладень, має у своєму складi найсильнiщих серед команд другого ешалону пiлотiв. Жак Вiльньов -- чемпiон свiту 1997 року -- представлень не потребує. Олiв'є Панi -- гонщик не такий титулований, оскiльки за топ-команди ще не виступав. Проте це не завадило йому перемогти на Гран-прi Монако в 1996 роцi. Цього року Панi був тестером "Макларена" i часто на тестах фінішував швидше, нiж Хакiнен i Култгард.
Потужно цього року виступив "Вiльямс", упевнено посiвши третє мiсце. При цьому дуже добре себе проявив двигун БМВ, який виявився доволі надiйним уже в перший свiй сезон у "Формулi-1". Якщо команда і надалi прогресуватиме, то зможе повторити свiй успiх. На жаль,
тільки повторити, бо нiякий, навiть гiгантський прогрес не допоможе швидко наздогнати "Макларен" або "Ферарi".
Сподiватимемося бодай на епiзодичнi прориви на подiум також вiд "Джордана" та "Ягуара".
Пiдсумкова таблиця чемпiонату свiту:
1. Мiхаель Шумахер ("Ферарi") 108 очок
2. Мiка Хакiнен ("Макларен") 89
3. Девiд Култгард ("Макларен") 73
4. Рубенс Барикелло ("Ферарi") 62
5. Ральф Шумахер ("Вiльямз") 24
6. Джанкарло Фiзикела ("Бенетон") 18
7. Жак Вiльньов ("БАР") 17
8. Дженсон Батон ("Вiльямз") 12
9. Гайнц-Гаральд Френтцен ("Джордан") 11
10. Ярно Трулi ("Джордан") 6
11. Мiка Сало ("Заубер") 6
12. Йос Ферстапен ("Ероуз") 5
13. Едi Iрвайн ("Ягуар") 4
14. Рикардо Зонта ("БАР") 3
15. Александр Вурц ("Бенетон") 2
16. Педро де ла Роса ("Ероуз") 2
Пiдсумкова таблиця Кубку конструкторiв:
1. "Ферарi" 170 очок
2. "Макларен" 152
3. "Вiльямз" 36
4. "Бенетон" 20
5. "БАР" 20
6. "Джордан" 17
7. "Ероуз" 7
8. "Заубер" 6
9. "Ягуар" 4
|
|