Великобританія - країна демократії, лібералізму і ... ксенофобії
ДИСКРИМІНАЦІЯ
Михайло МИШКАЛО
Стереотипна батьківщина парламенту та розсадник толерантності і демократії – Великобританія відрізняється від Великобританії реальної і сьогоденної настільки сильно, що це вже викликає тривогу. Виявляється, такі явища як расизм, дискримінація є звичними на вулицях великих міст об’єднаного королівства.
Згідно з даними статистики, кольорові меншини становлять шість процентів від числа мешканців Великобританії. Офіційно вважається і декларується, що об’єднане королівство є краєм рівних можливостей. На сторожі цього стоять антирасистські закони і за дотриманням їх суворо стежать спеціальні комісії. Будь-який представник кольорової меншості може подати скаргу. Очевидно, що ці комісії є незалежними. Проте тут є одне велике “але”. Усе це існує на папері. Усі ці комісії розташовані на глухих вуличках, у закинутих пакгаузах, склепиках, за розмірами вони не більші від колоніальних магазинчиків часів королеви Вікторії. Якраз сюди і подають скарги проти дискримінації за кольором шкіри від працедавців. З одного боку, у школах виховують учнів у дусі “сліпоти” до кольору шкіри, з іншого – вулиця дає цим дітям зовсім іншу науку – у світ є чорні і є білі. Між ними – провалля. Таким чином ксенофобія і расизм є щоденною реальністю.
Представники афрокарибської, африканської, пакистанської і бангладешської общини найчастіше отримують за свою працю мінімальну зарплату – 3,5 фунта за годину. Політична дискримінація ще більше вражає – з 651 представника палати общин тільки декілька є “кольоровими”. Безробіття серед білих і чорних різниться в чотири рази. Серед жінок - у раз. Їх найчастіше, вгадавши відразу акцент по телефону, повідомляють, що вакансія, на яку вони сподівались, уже зайнята.
Усе це призводить до того, що кольорові мешканці починають селитись у міських гето, дільницях, де їхня кількість сягає 70 % від загальної кількості населення. Парадоксально, але написи на стінах “Чорні забирайтесь додому” вже не сприймаються образливо: чорні вважають, що їм краще емігрувати в США, де, як з’ясувалося, немає расизму і їм буде гарантований кращий заробіток.
|
|
