REVJU
За останній тиждень відбулись у Львові дві “бійки”. Можливо бійками їх називати некоректно, бо не було кулаків та стусанів, як у посполитому мордобої. Однак преса любить гучні дефініції, такі як скандал, бійка чи конфронтація.
Перша “бійка” відбувалась саме на Покрову на польських військових похованнях на Личаківському цвинтарі. Поляки хотіли спорудити щось, що не було чітко визначене у протоколах та ухвалах, а саме кам’яну огорожу довкола каплиці. Їм не дозволили і запропонували розібрати. Хтось цю балюстраду за ніч розібрав. Ніхто не хоче признатись, хто саме. Поляки навіть оприлюднили фантастичну версію, що цей чин витворили “львівські міліціянти”. І все це замість того, щоб погодити проект у відповідних службах і робити все “по закону”. Адже коли міська рада вже погодилась на ті ж балюстради з ангелами на катакомбах, то вже і біля каплиці б дозволила. Але, видно, бачили поляки, що у Львові багато хто дозволяє будувати собі що хоче та й як хоче, незважаючи на дозволи чи погодження, то й вирішили собі таку ж практику застосувати. Та що дозволено Юпітерові...
Хоч до справжньої бійки і не дійшло, однак деяка шарпанина спостерігалась, а пресі тільки давай зайвий привід пописати про чергові українські підступи на “цвинтарі Орлят”. Швидше б уже його добудували. Може б якусь кращу тему знайшли для закордонної преси.
А поруч може нарешті добудують меморіал Української Галицької Армії. Уже ніби й Архистратиг Михаїл є – подарувала його Київська міськрада. Та кошти обіцяє уряд виділити для цього – півтора мільйони гривень.
Заклали у Львові вже кілька каменів на місцях, де мають бути споруджені пам’ятники. І невідомо скільки ще будуть ці камені стояти, бо коштів немає. Щоправда, якби міська громада сама дуже цього захотіла, то й кошти б знайшлись. Як, наприклад, для фігури Покрови на Баторівці.
Два з таких місць, можливо, у найближчі роки увінчаються реалізованими у камені та бронзі проектами пам’ятників королю Данилові та Володимиру Кубійовичу. Міський голова підписав чергове рішення про спорудження у Львові пам’ятника князеві Данилу Галицькому. Вирішено затвердити ще один склад організаційного комітету, якому “слід подати пропозиції щодо джерел фінансування спорудження пам’ятника, розробити і подати на затвердження міському голові графік проведення заходів зі спорудження пам’ятника, організувати у встановленому порядку конкурс на кращий його проект.”
Усі попередні рішення та конкурси, що тягнуться вже двадцять років, “слід вважати такими, що втратили чинність”. Спочатку король Данило мусив стояти десь на схилах Високого Замку, потім на площі перед люскусовим готелем “Золотий Лев”, який за десять років замінили ринком “Добробут”. А тепер королівську скульптуру планують встановити “у кінці вулиці Галицької, поблизу зупинки трамвая маршруту №3”. Бо там колись була Галицька брама.
У такому маленькому скверику король Данило вже не зможе сидіти на коні, як у Галичі. Доведеться йому стати на землю, а чи, взагалі, перетворитись у бюст. Як на мене, логічніше було б поставити королівський пам’ятник на якійсь з більших площ, хоча б на тому ж Старому Ринкові, який забудовували за князівсько-королівських часів. Щоправда, останні археологічні дослідження дещо підважують гіпотезу про заснування Львова Данилом Галицьким. Під час розкопок на вулиці Вірменській знайдено дерев’яний зруб, який археологи датують ХІ століттям. Отже місту треба додати до своєї біографії ще двісті років. І виходить, що король Казимір у чотирнадцятому столітті не будував “Новий Львів” на незаселених багнах, а на місцях древньої забудови, можливо навіть зруйнувавши її.
Щоправда, якщо королю Данилові не належитиметься вже права засновника міста, то принаймні саме він надав йому ім’я, назвавши на честь свого сина Лева, та створив передумови його подальшого розвитку, як майбутньої столиці Галицько-Волинського королівства. Тому вже без королівської постаті на коні пам’ятник Данилові Галицькому виглядав би не поважно.
А те, що відбулось минулого четверга у міській раді, коли десять міських депутатів проголосили про утворення опозиційної групи “Нове Місто”, народний депутат Тарас Стецьків назвав “бійкою”, яку влаштували між собою “мер міста і перспективний політик”. Голова обласної організації партії “Реформи і Порядок” занепокоївся, що “взаємне поборювання ідеологічно близьких людей буде використане з боку соціал-демократів та Демсоюзу”.
Можливо, зі свого партійного боку пан Стецьків і має рацію, але насамперед через те, що два з половиною роки, попри усі гучні декларації про єдність та “більшість”, у міській раді так і не вдалось створити спільного політичного середовища на основі місцевих організацій НРУ, ПРП та частини НДП, що до них приєдналась. Будь-як політична акція чи вирішення поважного питання виявляє, принаймні в ПРП, наявність 4-5 різних угрупувань, що мають своїх лідерів. І хоч ззовні все виглядає досить благопристойно, однак місяцями триває непомітне змагання між цими угрупуваннями. Не виключено, що вслід за проголошенням “Нового міста” виникнуть нові групи у тій же міській раді. Подібне може також трапитись і в середовищі НРУ, якщо не зміниться політика його обласного керівництва. Звичайно, що цим процесом скористаються ті ж конкуренти з СДПУ(о), Демсоюзу, УНР, “Батьківщини”, бо кожна з цих партій хотіла б мати, наприклад, власну фракцію у міськраді.
Та виникнення “Нового міста” насправді не є спробою розламати існуючу партійну структуру в місті. Цей крок обумовлений практичною бездіяльністю нинішньої “більшості” у вирішенні нагальних проблем міста. Партійні лідери практично усунулись від цих проблем, займаючись лобіюванням дрібних інтересів, міський голова теж не хоче, щоб хтось втручався у його справи та “заважав працювати”, тому найенергійніші та найініціативніші депутати міськради просто не мали іншого виходу. Бо час спливає, а в місті нічого не робиться для того, аби запобігти його деградації. Але попри дві нові “бійки”, виглядає, що одна стара трохи загасилась. Найповажніша з організацій, що започаткували останній міський референдум щодо припинення повноважень міського голови та ради скасування останнього рішення міськради стосовно польських військових поховань на Личакові та зменшення тарифів на комунальні послуги і проїзд в електротранспорті, – обласна організація УРП оголосила про відкликання своєї ініціативи. Без УРП усі інші організації цього референдуму просто “не потягнуть”.
Поза тим Львів може отримати ще одне поріднене місто, одну з древніх столиць Туркестану – Самарканд. Можливо, такі зв’язки дещо покращать економічне становище деяких львівських підприємств, хоч за даними начальника головного управління економіки Львівської ОДА О.Пендзина, “промисловими підприємствами області у січні-вересні 2000 року вироблено продукції на 11,7 відсотків більше порівняно з січнем-вереснем 1999 року”. Насправді ключові підприємства області, навпаки, значно скоротили виробництво: Дрогобицьке НПК “Галичина” аж у три рази порівняно з минулим роком.
А на місце Василя Базіва намісник призначив голову Жовківської райдержадміністрації Володимира Герича. Хоча до цього часу виглядало, що на посаду заступника Сенчука з політико-правових питань буде призначений Ярослав Климович. Але останнього, очевидно, чекає невдячна робота піднімати Львівське телебачення.
Леон РЕВІЗІОНІСТА
|
|
