Петро Гребенюк: Провали на вулицях загрожують життю львів'ян
Михайло НАЗАРОВ
Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міськради вважає, що для ремонту лише гостроаварійних будинків у Львові необхідно щонайменше 25 років. Кореспондент “Поступу” вирішив з’ясувати, на чому ґрунтується песимізм Петра Гребенюка.
– В останні роки спостерігається тенденція до збільшення кількості аварійних будинків, споруд та інженерних мереж в історичній забудові центральної частини Львова. Це зрозуміло: будівлі та споруди старіють, не витримують впливу природи та людського втручання. Так, на кінець 1999 року із 960 житлових будинків історичної забудови 625 є в незадовільному, 115 – в аварійному стані, а 14 – на грані обвалу.
У небезпечному стані будинки на вулицях Театральній, Друкарській, Соборній, Кривої Липи та інших. У цих крайньоаварійних будівлях проживає 92 сім’ї, для відселення яких необхідно ще 5,5 млн. гривень. Слід до того додати, що на будинки згубно впливає вібрація від руху трамваїв (осідання, тріщини, руйнування). А це означає, що потрібно реконструювати близько 11,5 км колії. А це – близько 10 млн. гривень.
– Петре Федоровичу, серед двох тисяч пам’яток архітектури, напевно, є особливо цінні, які мають незадовільний або навіть аварійний технічний стан, і які потребують на своє поновлення найбільших витрат?
– Авжеж. Це, насамперед, Будинок Бандінеллі (XVI ст.), архітектурний ансамбль Бернардинів (ХVІІ ст.), Палац Потоцьких
(ХІХ ст.), Королівський арсенал (ХV ст), Оборонні мури Львова (ХІV-ХV ст.), Чорна Кам’яниця (ХVІІ ст.), які потребують витрат у кілька сот тисяч гривень кожна.
А найбільших – Театр ім. М. Заньковецької (ХІХ ст.) – 6 млн. грн., будинок на проспекті Свободи, 15 (ХІХ ст.) – сьогодні це – Інститут НАН України – 2 млн. 300 тис. грн., будинок на вул. Вірменській, 7, (ХVІІ ст.) – 1.700 тис. грн. та інші.
– Петре Федоровичу, а як виглядає ситуація з інженерними мережами в центральній частині Львова?
– Вони також у незадовільному стані. Наприклад, водопровідні мережі, проведені в нашому місті іще на початку століття, зараз є фізично зношені. Тільки для відновлення їхніх мереж потрібно 22,3 млн. гривень.
Крім того, підлягають заміні 29 кілометрів каналізаційних колекторів, які є такими ж “довгожителями”, як і водопроводи. Вони збудовані наприкінці ХІХ-го – на початку ХХ-го століть з місцевих матеріалів на вапняному розчині з домішками натурального походження (яєчні білки та інші). Матеріали, які використовувалися при будівництві, різноманітні: тут і бутовий камінь, галька, цегла, керамічні асбетоцементні, бетонні труби. Такий різнобій зберігається і в формах колекторів: овальні, круглі, яйцевидні і т. ін. Їхня фізична зношеність, вплив ґрунтових вод призводить до руйнації колекторів. Через те утворюються пустоти між стінками колекторів та ґрунтом, тріщини в стінках. У результаті з’являються провали на вулицях міста, що загрожує безпеці руху транспорту, життю та здоров’ю мешканців Львова, прискорює руйнування будівель.
Про те, наскільки невідкладна проблема заміни водопровідних мереж і каналізаційних колекторів, красномовно свідчить нещодавня аварія водопроводу та каналізаційного колектора на розі вулиць Чупринки та Жуковського. Тоді, як відомо, неподалік трамвайної колії маршруту №2 прорвало чавунну трубу водопроводу діаметром 150 мм, збудованого ще на початку століття. Бурхливий потік з прорваної труби вимив ґрунт з-під трамвайних рейок і з’єднався з каналізацією, яка теж була в аварійному стані. У результаті провалилася ціла частина вулиці довжиною 25 м завширшки 6 м та глибиною 2,5 м. Провалився і тротуар на протилежному боці вулиці Чупринки, через що підтопило півпідвали і підвали прилеглих будинків, де вода, за словами мешканців, місцями сягала висоти до метра. І лише за щасливою випадковістю обійшлося без людських жертв. Важко собі уявити, якими могли би бути розміри цієї аварії, якщо би вона сталася під час руху трамваїв – трамвайні рейки провисли б над провалом, немов нитки. Не встигли відповідні аварійні служби залатати водопровідну трубу, як її знов прорвало – цього разу за кілька десятків метрів від попереднього місця аварії. А це – знов додаткові витрати.
– Напевно, не краща ситуація у Львові із рештою інженерних мереж?
– Так, наприклад, на кабельних мережах електропостачання потребують заміни близько 15 км мереж. Відповідно, мереж газопостачання – 12 км. А наскільки це невідкладна проблема, знову-таки свідчить аварія на вул. Чупринки: зовсім поруч із прорваною трубою водопроводу проходить газова магістраль, стан якої також бажає бути кращим. Щодо теплопостачання, то тут необхідна реконструкція 9 котелень із заміною аварійних тепломереж. А це загалом – іще 12,5 млн. грн. витрат.
Планами робіт капітального ремонту на кожний рік за кошти міського бюджету в центральній частині Львова передбачається ремонтувати 25-27 будинків. І це – лише конструктивні, а не квартири. Для цього щорічно необхідно 2,5-3 млн. гривень. Враховуючи, що ремонту, як було сказано, вимагають 625 будинків, то завершення цих робіт слід чекати не раніше 2025 року. Чи витримають такий термін житлові будинки разом із сім’ями, які там проживають? Окрім того, зважаючи на складні гідрогеологічні процеси, які відбуваються в центральній частині Львова, вимагатимуть капітального ремонту ще, як мінімум, 200 будинків, які в даний час є в задовільному стані. Для ремонту конструктивів цих споруд потребується 80-100 млн. гривень.
Розмовляв Михайло НАЗАРОВ
|
|
