Львів провалюється крізь землю?
Чому так інтенсивно руйнується центрально-історична частина нашого міста
ВЕРСІЇ
Олег КАРЕЛІН
Закінчення. Початок – стор. 1
Свій “вагомий” внесок у руйнування старого міста внесли і комунальні електро- та автотранспортні підприємства. Ще донедавна історичною частиною міста гуркотіли чотирисекційні трамвайні поїзди, на які аж ніяк не була розрахована львівська бруківка. А згадаймо великі міжміські пасажирські автобуси, які заполонили центр – вони теж зробили своє. Сьогодні більше 200 будинків у центральній частині мають серйозні тріщини, що можуть привести до руйнації, а десятки будинків визнані гостро аварійними і можуть уже розвалитися.
Не забуваймо, що Львів у геологічному плані – унікальне місто – це не тільки надземна, але і підземна його частина. Досить невелика за площею територія старого міста, у якій будинки розташовані один біля одного, вкрай насичена підземними ходами і льохами, старими фортифікаційними спорудами, сучасними інженерними комунікаціями, оригінальною тунельною каналізацією, тощо. Я вважаю, що активізацію руйнівних процесів в останнє десятиріччя слід пов’язати з великими втратами питної води, аварійним станом водопровідно-каналізаційної мережі та дощової каналізації. Згідно із звітами міськвиконкому довжина водопровідних мереж міста сягає 1640 км, діють 70 км напірних, 266 км вуличних, 266 км дворових та внутрішньо-квартальних колекторів, 12 км щитових колекторів. У старій частині каналізаційні системи гравітаційного тиру, тобто стоки, самі потрапляються у Полтву. Як відомо, головним каналізаційним колектором міста служить Полтва, що протікає під ним. Свого часу, створюючи надійну систему відведення стічних вод, майстри середньовіччя не пошкодували її – єдину більш-менш велику та повноводну ріку давнього Львова. Це було далекоглядне технічне вирішення – страшні епідемії обходили місто стороною. Перекривати Полтву в центрі міста почали у 1870 р. Слід зазначити цікавий фактор: знаменитий колектор, оспіваний французькими романістами, що лежить під Парижем, має один хідник (тротуар), а львівський – два.
Каналізаційні мережі міста вкрай “спрацьовані” через поважний вік. До того ж, чисельні львівські промислові підприємства тривалий час безконтрольно скидали в них агресивні стоки, які дуже сильно пошкодили підземні комунікації.
Кожного року в місті ліквідують близько 5 тисяч проривів водопровідних труб. Лише за один прорив втрачається десятки кубометрів води. На початку 90 років львів’яни пам’ятають, що вода ріками текла по Львову тижнями. Отже, втрати, беручи до уваги їх у побуті, порахувати не важко – майже 40 відсотків. Півбіди, коли водяний фонтанчик з’являється на вулиці, – аварію швидко локалізують. А коли він прихований? У таких випадках вода може втікати роками. Власне, маємо під Львовом своєрідний небезпечний водяний вулкан. Наслідки таких явищ у нашому місті відомі: під бруківкою виливаються великі порожнини, руйнуються фундаменти, розвалюються багатоповерхові будинки. Тут слід зазначити, що найбільше страждають наріжні будинки, які не підтримані сусідніми спорудами. З водами Полтви земля “з-під міста” потрапляє на міські очисні споруди. Тут щодня накопичується близько 7 тис. кубометрів намулу, головний відсоток якого становить “земля з-під міста”.
Підтвердженням цієї версії може слугувати такий факт. Унаслідок замулення каналізаційних колекторів утворюються так звані “закупорки” (термінологія працівників “Львівводоканалу”). Згадаймо аварію 1995 року, коли стічними водами було затоплено велику територію Шевченківського району, що різко погіршило санітарно-епідеміологічну ситуацію. І сталося це через замуленість головного каналізаційного колектора, у якому, за нормальних умов, могла б проїхати вантажівка. Тиск води під землею був настільки високим, що багатотонні плити перекриття нагадували сірникові коробки. Полтва потекла в інший бік. Ліквідація аварії обійшлася міському бюджету в 1,3 млн. доларів. Згодом довелося переносити та поглиблювати річище Полтви на 3 метри.
Погано відремонтована та погано почищена дощова каналізація також призводить до вимивання землі. Науковою громадськістю та фахівцями було висунуто багато версій щодо головної причини посилення руйнацій міста в останні роки:
1. Руйнація пов’язана з різким падінням рівня ґрунтових вод у результаті складних змін гідрогеологічних умов. На мій погляд, середньорічно сума опадів на Львівщині коливається в межах 597-1070 мм, а значні втрати в водопровідно-каналізаційних мережах не дозволяють різко впасти рівню ґрунтових вод під містом.
2. Під будинками, які розвалюються, раптом згнили дерев’яні палі, на яких побудовані їхні фундаменти. Але далеко не всі будинки побудовані на палях. Місто будувалось протягом багатьох століть, і палі не могли одночасно зігнити. Багато наріжних будинків, що розвалилися, мають звичайні кам’яні фундаменти.
3. При будівництві підземного трамваю
з-під Львова відкачали воду і будинки розвалилися. Але зменшення рівня ґрунтових вод відбувається при довготривалому інтенсивному відкачуванні. На такій великій території за короткий час неможливо відкачати стільки підземної води. Чергова злива дуже швидко наповнить підземні водяні комірки.
Були й інші версії щодо зміни складних мікро- та макроекономічних та гідрогеологічних умов. Очевидно, що версії не виправдали себе, в крайньому разі пояснюють лише локальну ситуацію. А тим часом у порожнини під фундаментами історичних будівель (палац Потоцьких на вул. Коперніка, природознавчий музей на вул. Театральній) під тиском закачували цементно-силікатний розчин.
Отже, я вважаю, рятування старої забудови слід починати з капітального ремонту саме водопровідно-каналізаційної мережі та дощової каналізації, налагодження обліку у будинках, що приведе до зменшення втрат, стабілізації фундаментів історичних будівель.
P. S. Наостанку хотів би зазначити, що висновки спеціальних урядових комісій міністерства з надзвичайних ситуацій щодо катастрофічних зсувів у Чернівцях, Дніпропетровську (мікрорайон “Тополь”) також пов’язані з аварійним станом водопровідно-каналізаційної мережі та дощової каналізації.
Житлові квартали у Чернівцях та Дніпропетровську побудовані на зсувонебезпечних схилах. Через великі втрати у водопровідних та каналізаційних трубах вони постійно зволожувались. Коли ситуація досягла критичної межі, наприклад, після зливи, вкрай зволожена земля “поповзла”, руйнуючи житлові квартали. На жаль, не обійшлося без людських жертв. А щодо Львова, то йому, в принципі, не має куди зсуватися, за винятком деяких вулиць. Тому він “провалюється”.
|
|
