Емансипація в Іноземному легіоні
ФРАНЦІЯ
Леся МЕЖЕРОВСЬКА
Нещодавно міністр оборони Франції Ален Рішар висунув новий “проект” реформування “внутрішньої військової політики” країни. Він полягає у збільшенні до 2020 року кількості жінок у рядах французької армії з 9% до 20% від загальної кількості військових. Мабуть, саме з цією метою Рішар розпорядився відтепер приймати жінок і до Іноземного легіону.
Створений ще у 1831 році, Іноземний легіон переважно використовується у зонах регіональних конфліктів, “гарячих точках” планети, а деякі його гарнізони розташовані на території Франції. Після закінчення контракту (терміну служби) легіонери можуть отримати французьке громадянство, а також одержують солідну пенсію. Рішення приймати жінок до армійського формування з такою багаторічною та поважною “біографією” викликало неоднозначну реакцію насамперед у самому Іноземному легіоні.
“Дійсно, в рядах Іноземного легіону спостерігається деяке роздратування, – визнає радник міністра оборони Франції Крістін Тіше. – Це нормально, тому що не є результатом природної еволюції легіону, але ж менталітет все одно змінюється.”
Ще не відомо, скільки жінок буде прийнято до Іноземного легіону найближчим часом, а також де саме вони служитимуть. Після рішення допустити жіноцтво в Іноземний легіон, залишаються лише два роди військ, ще закритих для представниць прекрасної статі, – підводні війська та групи французької жандармерії для боротьби з заворушеннями.
| 
