Кучма і Путін знову домовилися
Український борг за газ перед Росією тепер буде державним
ГАЗ
Дмитро ЯЦЕНКО
Зустріч українського Президента Леоніда Кучми з його російським колегою Володимиром Путіним у Сочі завершилася вже традиційним досягненням нових домовленостей у проблемах постачання російського газу та заборгованості України за цей газ. Обидва лідери позитивно оцінили нинішні переговори, заявивши, що з приводу багатьох проблем є поступ уперед.
Дійсно, газова проблема останнім часом суттєво гальмувала і псувала відносини між обома державами. Більшість аналітиків очікували, що Путін жорстко візьметься за Кучму, пригадавши і крадіжки російського газу, і українські борги, і мовне питання. Варто відзначити, що нинішня зустріч супроводжувалася безпрецедентним інформаційним тиском на українську сторону. Практично всі російські ЗМІ повідомляли, що Москва готова вдатися до крайніх заходів: “Ми найрізкішим чином піднімемо питання про нецивілізовану поведінку наших сусідів і звернемося до МВФ, Світового банку, ЄС, Європейської енергетичної хартії”, – наводилася цитата зі слів високого посадовця в Кремлі. Проте, як виявилося, переговори мали неформальний характер, а їх результати поки що виглядають взаємоприйнятними.
Отже, Росія погодилася пропустити туркменський газ для України через свою територію, а крім того, і сама збирається постачати енергоносії для нашої держави. З приводу українського боргу Володимир Путін заявив: “Ми розуміємо, що Україні треба набагато більше енергії, ніж вона виробляє, і що весь цей обсяг необхідних енергоносіїв Україна не може оплачувати живими грошима”. Відтак президенти домовилися, що різниця між тією сумою, яку Україна може сплатити, і загальною сумою плати за російський газ буде оформлена як державний борг України перед Росією. З точки зору міждержавних економічних відносин таке вирішення проблеми є принциповим, оскільки борг за енергію стає вже не боргом підприємств, а боргом держави. У всіх інших боргах, за словами Путіна, ні Росія, ні Україна розібратися не зможуть: “З точки зору державних інтересів від цього несуть збитки дві держави, а заробляють на цьому тільки посередники, які із загальнодержавними цілями ні тієї, ні іншої сторони не мають нічого спільного”. Крім того, Україна має відмовитися від несанкціонованого відбору газу та його реекспорту до країн Європи. Натомість Україна запропонувала російській стороні взяти участь в приватизації 49% власності української газотранспортної мережі, а Путін висловився за залучення України до газової співпраці Росія-Західна Європа.
Подібним прогресом завершується вже не перша російсько-українська зустріч. І раніше високі посадові особи після переговорів заявляли про досягнуті домовленості, а потім знову накопичувалися старі проблеми. Тепер же загострення відносин між Росією та Україною сягнуло межі. Спочатку “Газпром” вирішує побудувати новий газопровід в обхід України і ця пропозиція отримує схвальні відгуки від Євросоюзу. Потім Україні вдається домовитися про постачання туркменського газу. Якщо оцінювати обидві події об’єктивно, то ні Україна, ні Росія економічної вигоди від своїх кроків наразі не отримають. Хоча те, що сьогодні вирішення газової проблеми може значно покращити відносини між Україною та Росією, які поки що лише на словах говорять про стратегічне партнерство – навряд чи може підлягати сумніву.
А в контексті сочинських переговорів певною несподіванкою є те, що комплекс гуманітарних питань (перш за все мовне) не здобув під час розмови обох президентів значного резонансу. Хоча причини для цього були: минулого тижня у Києві Українська національна консервативна партія (УНКП) пікетувала російське посольство з вимогами запровадити в Росії українську мову на державному (!) рівні, збудувати мережу українських театрів та припинити втручання у внутрішні справи України. Не менше зауважень з боку Москви могли викликати і нещодавні спроби української влади обмежити звучання російських FM-радіостанцій та випуск зареєстрованих в Україні російських газет. Як повідомляє російське інтернет-видання Gazeta.ru, МЗС Росії дуже пасивно сприйняло останні події навколо українізації в нашій державі. Наразі пояснень може бути два: або в Кремлі вже зрозуміли ціну своїх претензій, які щоразу викликали ще більшу антиросійську реакцію в Україні, або Київ знайшов дуже сильні важелі для впливу на російську сторону.
|
|
