На цвинтарі мало не побилися
ЛИЧАКІВ
Іван ГОР
У суботу, на свято Покрови, на польських військових похованнях трапився черговий інцидент, який викликав широкий резонанс у польських мас-медіа.
Причиною конфлікту стала балюстрада довкола каплиці. Львівська міська рада дала дозвіл на встановлення фігур ангелів та балюстрад на катакомбах. Але довкола каплиці нічого подібного не передбачалось. Не йшлося про цю балюстраду й у варшавському протоколі, що його 3 серпня 2000 року підписали заступник міністра іноземних справ України Петро Сардачук та генеральний секретар польської Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Анджей Пшевознік.
Директор музею “Личаківський цвинтар” Ігор Гавришкевич попередив польських виконавців робіт із фірми “Енергополь”, що монтаж балюстради біля каплиці необхідно припинити, а те, що вже встановлено, – розібрати, що й було зроблено. Пан Гавришкевич не давав розпорядження своїм робітникам здійснювати демонтаж, тому, на його думку, це зробили самі поляки, бо розібрані елементи не пошкоджено, а акуратно складено. Хоча у польській пресі з’явилися повідомлення, що “у п’ятницю близько 20 години до каплиці підійшло кілька охоронців цвинтаря та міська міліція”, які “у досить брутальний спосіб демонтували балюстраду”. Важко уявити, хто зміг би змусити наших міліціонерів займатися будівельними роботами...
У суботу вранці в’їзд на територію польських військових поховань було перегороджено кам’яними брилами, серед яких була й фігура ангела, знята свого часу з катакомб. Таким чином, мабуть, намагалися перешкодити завезенню сюди хрестів, що мають бути встановлені на місці поховань американських льотчиків та французьких піхотинців. Згідно з наказом директора департаменту землеустрою та планування міста Івана Левицького №113 від 11 жовтня 2000 року, ці роботи має здійснювати українське підприємство “Виробнича база УКБ”. Натомість польська сторона хоче відновити у цих місцях пам’ятники у такому ж вигляді, як до 1939 року.
Цього ж дня на цвинтар прибув Іван Левицький та кілька керівних працівників міських будівельних служб. Вони провели “польову” нараду. Один із поляків втрутився в їх розмову й почав їх фотографувати. Пан Левицький обурився такою поведінкою й наказав працівникам муніципальної дружини відібрати плівку. Пізніше він сказав: “Хто має право без моєї згоди мене фотографувати?” Була б зовсім інша річ, якби це був представник преси, а не якась невідома особа, якій невідомо для чого потрібні ці фотографії.
Муніципали відібрали фотоапарат, що викликало обурення польських робітників. Почалася шарпанина, яка ледь не перейшла у бійку. Лише погроза викликати міліцію дещо вгамувала пристрасті. Згодом міліція таки прибула, але ніхто з учасників інциденту не скаржився, що зазнав якихось тілесних ушкоджень. На цьому суботні події на Личакові закінчились.
А сьогодні має розпочатися монтаж хрестів на могилах французів та американців. Їх повинні привезти з кар’єру в Демні... Якби втрималася добра погода, то всі роботи з відновлення польських військових поховань на Личаківському цвинтарі можна було б закінчити ще цього року, якщо знову не виникнуть труднощі...
Продовження теми – стор. 3
|
|
